Про те, наскільки фізична підготовка важлива для майбутніх офіцерів, годі й говорити. У Національній академії Держприкордонслужби спортом займаються всі курсанти. Але далеко не всі отримують за це дипломи, винагороди і золоті медалі. Четвертокурсник Станіслав Сергійчук (на знімку) — один із тих, кому вже підкорився не один переможний п’єдестал. Майстер спорту України з боротьби самбо та дзюдо, член двох національних збірних, зумів стати призером чемпіонату Європи з боротьби дзюдо та чемпіоном світу з самбо.
Здолати останню сходинку було непросто. Два роки тому хлопець здобув на чемпіонаті світу з самбо бронзову медаль. Для багатьох і така нагорода залишається недосяжною мрією. Але Станіслав був переконаний, що він здатен на більше, а тоді йому трохи не вистачило везіння.
Зате наприкінці минулого року удача до нього все-таки прийшла. Майбутній прикордонник став чемпіоном світу з самбо. Щоправда, важко назвати це простим везінням. За кожною перемогою — наполеглива праця.
Бойовими мистецтвами почав займатись ще з п’яти років. Не дивно, адже батько теж присвятив спорту своє життя, став майстром спорту з самбо. Тож і перші тренування із сином провів саме він.
Станіслав пригадує, як тоді взявся до справи з таким завзяттям, що на всіх змаганнях виборював лише першість, а про другі та треті місця навіть чути не хотів. Не приховує, виходити на перші сутички, йому, шестирічному хлопчику, було трохи лячнувато, але бойовий характер та настанови батька мотивували рухатися вперед, до перемоги.
Не все вдавалось одразу. Та й вимоги батька-тренера іноді здавались надмірними. Режим, безумовне дотримування графіка тренувань, сувора дисципліна — не кожній дитині таке сподобається.
— Але в якийсь момент я зрозумів, що спорт — це моє. І почав уже сам заводити будильник, прокидатися вранці на пробіжку, займатися, — розповів Станіслав. — Спорт став для мене не просто захопленням, а й стилем життя.
Не переніс його на другий план і тоді, коли вступив до прикордонної академії. Вибір майбутньої офіцерської спеціальності теж був не випадковим. Адже в родині вже були прикордонники. Свого часу навчання в академії залишилось нездійсненою мрією батька. Тож певним чином її реалізував син.
У навчальному закладі не просто із розумінням ставляться до захоплення курсанта бойовими мистецтвами, а й усяко сприяють розвитку його спортивної кар’єри. Допомагають цьому і досвідчені тренери.
Підготовка до змагань на минулорічному чемпіонаті у Сербії давалася непросто, адже там спортсмен уперше змагався у новій для себе дев’яностокілограмовій ваговій категорії. Хлопцю не вистачало ваги, а отже, треба було брати витривалістю та продуманою тактикою. Фінальний бій на чемпіонаті був непростим, адже змагатися довелось із досвідченим і вправним борцем. Але Станіслав все-таки переміг і виборов омріяне золото.
Утім вважає, що і це — лише початок його переможного шляху. Адже попереду — нові бої за кубки Європи та світу. Хоча титул чемпіона світу вже й здобуто, але ж можна стати дворазовим, триразовим чемпіоном з самбо. А от щодо дзюдо, то не відкидає можливості взяти участь і перемоги на олімпійських змаганнях.
Хмельницький.
Фото надане НА ДПСУ.
