...Ранок був нервовий. У школу запізнювалися. Вже в дверях малий згадав, що забув портфель. Повернувся. У коридорі — що сьогодні англійська. Повернувся за папкою. Коли закрила двері, згадала, що не взяла телефон. Повернулася, побігла в кімнату. Коли закрила двері, згадала, що забула в коридорі рюкзак, який автоматично скинула, коли побігла в кімнату за телефоном. Повернулася.
...Помчали в школу. Не запізнилися (сподіваюся). Побігла на метро. Біля метро згадала, що забула маску. Завжди ношу в рюкзаку кілька запасних, але вчора наводила лад і виклала. Почала згадувати, де можна о восьмій ранку купити маску. Одразу дві аптеки в місцевому ТРЦ, але він відкривається о 10.00. Побігла додому.
...По дорозі побачила аптеку, де світилися вікна. Біля дверей зрозуміла, що я не можу зайти, щоб купити маску, бо я без маски, а зайти можна тільки у масці. Стала у дверях аптеки і, вибачаючись, почала просити провізорів впустити мене без маски, щоб купити маску, бо вже запізнююся, а бігти додому не хочу. Два напівсонні провізори повернули до мене голови і синхронно сказали: «Та он же у вас маска під підборіддям!..»
Правило забутих на лобі окулярів спрацьовує і у випадку опущеної під підборіддя маски. Ні, я в ній не звечора. Ні, я в ній не спала. Надягнула перед виходом і забула... До речі, що порадите від склерозу?
Київ.
