На знімку: 2019 р. Українці Португалії зібралися на свято «Козацькі забави».

Чверть — на «мінімалці»

У 2020-му майже чверть працюючих (23,3%) отримували «мінімалку», тобто 635 євро на місяць. Цього року мінімальну зарплату підвищили на 30 євро. Загалом торік у середньому за місяць тут заробляли 1158 євро. Після вирахування податків «чистими» залишалося 851,13 євро.

Досвідчені фахівці з вищою освітою отримували середньомісячну платню 1415 євро, кваліфіковані робітники — 718 євро, робітники без кваліфікації — 672 євро. Значно краще оплачується робота керівників — понад дві тисячі євро. Найвища зарплата в галузі енергетики — в середньому 2923 євро, найменше платили зайнятим у готельно-ресторанному бізнесі — 737 євро.

У сусідній Іспанії середньомісячна платня становила торік 1800 євро. Більше, ніж у Португалії, платили в Австрії, Франції.

Не раз задумувалася: чому наші трудові мігранти не зупиняються у названих країнах, проїжджають їх і продовжують свій шлях до Португалії? Долають неблизьку відстань — понад чотири тисячі кілометрів, аби, зрештою, опинитися на краю Європи. За 40 кілометрів від Лісабона крайня західна точка європейського континенту. Три доби перебувають у дорозі ті, хто дістається мікроавтобусом. Прямий рейс літаком з Києва до Лісабона триває понад 3,5 години.
Чим приваблює наших співгромадян ця невелика країна з населенням 10 мільйонів? Нині тут одна з найбільших у Європі українських діаспор, що нараховує понад 50 тисяч осіб. Діють українські товариства, працюють суботні й недільні українські школи…

Майже кожен, хто відповідав на моє запитання, починав розмову з того, що у Португалії їм спокійно, тут вони відчувають дружелюбне ставлення до себе місцевого населення. Доводилося уточнювати: де і як заробляють на життя?

Громадянство дають через шість років

— У Португалії простіше легалізуватися, отримати громадянство Євросоюзу, ніж в інших країнах — ось вам і відповідь на питання, чому саме сюди приїздять наші співгромадяни, — розповідає Олена Бабич, яка мешкає у Лісабоні з 2007 року. — По-друге, тут щирі люди, гарний клімат, прекрасна природа, багато пам’яток культури. Одне слово, почуваєшся людиною.

Після отримання громадянства дехто з наших переїздить до сусідньої Іспанії чи в інші багатші країни уже з паспортом громадянина ЄС. Однак більшості до вподоби Португалія. Тому вони залишаються на постійне проживання.

Олена Бабич поділилася досвідом, як легалізуватися в цій країні, а також дала поради: що треба знати тим, хто вперше приїхав і має намір залишитися на роботу.

За її словами, насамперед треба зберегти квиток. Він може знадобитися у тому випадку, коли потрібно буде довести легальність в’їзду. Впродовж трьох днів після приїзду зателефонувати до служби у справах іноземців і кордонів (SEF) і повідомити про своє прибуття. Простіше винайняти місце в готелі, його працівники самостійно інформують названу службу про іноземця. Вони зобов’язані передавати всі дані про кожного, хто прибуває з іншої країни. Жінка каже, це другий крок для подальшої легалізації.

Потім треба знайти роботу. Без проблем це можна зробити на будівництві чи в ларах —  будинках для людей похилого віку. Там укладають договір на роботу. За неоформленого працівника на власника закладу чекає штраф, причому великий. Тому не ризикують.

До речі, плюсом у подальшій легалізації є також відкриття банківської картки для переказу на неї зарплати.

Попрацювавши офіційно, сплачуючи податки, іноземець отримує право на оформлення резиденції (посвідки на проживання). Якщо до її отримання на вулиці зупинить поліція і попросить документи, достатньо сказати дату реєстрації у SEF. Вони можуть перевірити інформацію, тому варто запам’ятати, коли зверталися до міграційної служби. До таких поліція не має претензій. Дуже швидко легалізують того, хто відкриває підприємницьку діяльність.

Резиденцію перший раз оформляють на один рік, потім продовжують на два. Після шести років з часу легалізації іноземець має право подавати документи на отримання громадянства. Одна з вимог — знання мови. Потрібна буде довідка про закінчення мовних курсів. У ній підтверджується рівень володіння португальською. Достатньо опанувати мову за найнижчою шкалою А1, і така довідка дійсна для документів з надання громадянства.

Багато хто приїхав у непрості 1990-ті

Значна частина наших співгромадян «відкрила» для себе Португалію у непрості 1990-ті. Тоді країна готувалася до проведення чемпіонату Європи з футболу Євро-2000. Будували дороги, стадіони, заклади сфери обслуговування. Робочі руки цінувалися як ніколи. Саме в ті роки до країни прибув один із моїх співрозмовників — просить не називати його ім’я. Каже, отримати документи в португальському посольстві в Києві було нереально. Він, як і багато його знайомих, приїхав як турист. Знайти фізичну роботу було неважко. В ті часи португальці закривали очі на те, що робітники не мали документів. Після випробного терміну оформляли їм трудові договори. Це надавало право зареєструватися у SEF. «Якщо ти зареєстрований, маєш роботу, сплачуєш податки, ніхто тебе з країни не видворить і не стане з’ясовувати, на якій підставі ти прибув сюди», — продовжує співрозмовник. Розповідає, їм тоді доводилося складніше не з легалізацією. Часто допікали бандитські угрупування.

— Найбільш образливо, що це були наші співвітчизники, які діяли вкупі з такими само бандюками з деяких інших республік колишнього Союзу, — уточнює співрозмовник. — Найчастіше підстерігали нас біля банківських установ, звідки ми переправляли гроші додому. Бувало, приходили безпосередньо на будівництво. Це тривало доти, доки португальська поліція не затримала кілька таких груп.

Уже через якийсь час чоловік зрозумів, що тут йому краще працювати, ніж вдома. Перевіз сім’ю. «Тепер, коли їдемо до рідних в Україну, там сумуємо за Португалією».

Де працюють?

Більшість наших виконують фізичну роботу. Працюють на будівництві, на промислових підприємствах, їх тут називають фабриками, в сільському господарстві, цінуються швачки. Після роботи дехто йде, як кажуть у нас, «на халтуру» — ремонтують автомобілі, кладуть кахельну плитку тощо. Той, хто має диплом медичного працівника і хоче працювати за спеціальністю, повинен пройти перенавчання, скласти іспити. Це стосується і медсестер, і лікарів. Є також наші викладачі в деяких університетах. Один з вінницьких підприємців створив будівельну компанію, мав досвід такої роботи в себе на Батьківщині. Дехто з наших заробляє на юридичних послугах. Надають їх, зрозуміло, для своїх.

Варто нагадати, що перевагу в отриманні роботи завжди мають португальці. Хоча самі вони також їдуть шукати кращих заробітків, переважно до Франції і Швейцарії.

Яким чином автор публікації опинилася на краю Європи? Приїхала за проектом Європейської волонтерської служби в одну з місцевих молодіжних організацій. Португалія не відпускає додому.

Брага.

Фото зі сторінки в Фейсбуці «Українці Португалії».