Як тільки настають сприятливі погодні умови, тут висаджують молоді деревця. Як розповіли в Хмельницькому обласному управлінні лісового господарства, з початку року на території краю було висаджено понад півтора мільйона дерев різних порід. Загалом вони зайняли площу майже у півтисячі гектарів. Найкраще постарались в Ізяславському, Ярмолинецькому, Славутському та Шепетівському лісгоспах.
Найбільше саджають сосни та дуби. Займають вони переважно зруби, де раніше вже був ліс. І тільки подекуди заліснюють «вільні» площі. Приміром, вісімнадцять гектарів молодого лісу з’явилось у Летичівській та Хмельницькій громадах.
Такі повідомлення радують. Адже про користь лісу не варто багато говорити. Всі знають, що це природна фабрика з виробництва життєдайного кисню. А останніми роками через помітні кліматичні зміни він став ще й певним хранителем вологи.
Недарма кажуть, що саме ліс «притягує» воду. А від цього виграють усі, хто поруч займається сільським господарством. Тепер волога на полях — це запорука гарних врожаїв.
Картинка мала б вигляд просто ідеально, якби не важлива обставина. Нові плантації лісівникам доводиться висаджувати переважно на зрубах, повертаючи до життя території, де дерева були вирубані або захворіли і загинули.
На жаль, хвороби і шкідники «працюють» ще швидше, ніж лісівники. Картини смертельно хворого лісу, котрі зустрічаються дедалі частіше, просто вражають — дерева всихають і падають, перетворюючи ландшафт на мертву зону.
З цією проблемою стикаються в багатьох громадах. Останнім часом все гостріше відчувають її і на території Національного природного парку «Мале Полісся», що розташований вздовж річки Горинь у колишніх Ізяславському та Славутському районах.
Ще не так давно це було одне із найулюбленіших місць відпочинку й для місцевих жителів, і для туристів, котрі приїздили в ці краї. Тепер же в лісі не те що відпочивати, а й просто перебувати небезпечно. Адже майже половина хвойних дерев пошкоджена хворобами і комахами.
Природознавці припускають, що активізація останніх сталась через зміни клімату та посуху, що спостерігається останніми роками. У багатьох місцях вода «пішла» не тільки з криниць та водойм. Грунтові води, котрі живили і дерева, тепер також у дефіциті.
Не отримуючи достатньої кількості вологи, дерева починають слабшати і вже не можуть протистояти різним напастям. А особливо такому агресивному шкідникові, як короїд, нашестя якого спостерігається дедалі частіше.
Боротись з ним доволі складно. Кардинальний спосіб — це вирубка і знищення вже уражених сосен. Та для «Малого Полісся» цей метод неприпустимий, оскільки рубати дерева на території Національного природного парку забороняє закон.
Тож і виходить, що змертвілі стовбури стоять до останнього. А потім падають.
Мальовничі пейзажі все більше перетворюються на кадри із фільмів жахів. Та найгірше те, що втрутитись у цю ситуацію лісівники не можуть.
Хвойні ліси парку розташовані і навколо Святого Озера. А воно є пам’яткою природи загальнодержавного значення. І це означає, що навколишня територія — захисна зона, а на ній заборонені будь-які роботи, нехай і пов’язані з доглядом за лісом. Тому навіть ті дерева, що впали, прибрати немає як.
Працівники парку і хотіли б вийти із цього зачарованого кола, та не можуть. Уже кілька років поспіль просять у профільних міністерств дозвіл на те, щоб почати боротьбу зі шкідниками та хоча б знешкодити мертві дерева. Та поки що все безрезультатно.
Не обійшлось без чергових листів, звернень та прохань і нинішнього року. Але очікуваних дозволів так і немає.
Якщо не вдатись до дієвих заходів, за кілька років не тільки навколо Святого Озера, а й у всьому «Малому Поліссі» хвойних порід, а саме вони є основною прикрасою цих лісів, може взагалі не залишитись.
З агресивним короїдом можна боротись й іншими методами. І приклади того, як це робиться, показують лісівники цілого ряду європейських країн. Адже й там зелені насадження стикнулись зі схожою небезпекою. Але дієві препарати, потужна техніка й авіація для їх розпилення, масштабні санітарні роботи, котрі проводяться там, залишаються недоступними для поліських лісівників.
Та й не тільки для поліських. Поки що шкідники, хвороби та ще й прогалини у законодавстві виявляються сильнішими від намагань лісівників та екологів вилікувати та врятувати ліси.
Фахівці стверджують, що пік нашестя короїдів уже минув. Але наслідки відчуватимуться ще не один рік. Та й гарантій, що нові шкідники та хвороби не нападуть на ліси, ніхто не дасть. Природа знову і знову нам нагадує про ймовірні колосальні, а часом незворотні збитки, які несуть епідемії. Дуже швидко «згоріти» від хвороб можуть тисячі лісових гектарів. А от відновити їх такими ж темпами нереально — хоч би як старались лісівники, висаджуючи нові плантації.
Хмельницька область.
Фото з архіву Національного природного парку «Мале Полісся».
