16 липня 1990 рік. У сесійній залі Верховної Ради у день проголошення Декларації про державний суверенітет України.
Створенню цього історичного документа, який, за словами Левка Лук’яненка, по суті є програмою будівництва незалежної держави, передували певні політичні події. У 1989-му Східна Європа попрощалася із комуністичним режимом, демонтовано Берлінський мур... На території СРСР з’являються перші «гарячі точки», зокрема Нагірний Карабах. В Україні вже діє Народний рух, установчий з’їзд якого відбувся у вересні у Києві. У березні 1990 року відбуваються вибори до Верховної Ради. До парламенту вперше проходять демократи, колишні дисиденти, з’являється опозиція — «Народна рада» із 125 депутатів. У Компартії України формується «суверенне крило». 28-й з’їзд КПУ в червні 1990 року ухвалює резолюцію «Про державний суверенітет Української РСР».
12 червня 1990 року РРФСР ухвалила свою Декларацію про суверенітет. Як зауважив перший президент України Леонід Кравчук (у той час народний депутат і керівник ідеологічного відділу КПУ), тоді всі дивилися на Москву, і Україна також. Тож у червні у Верховній Раді УРСР формується робоча група з підготовки тексту Декларації про державний суверенітет. Її очолив депутат-комуніст Сергій Дорогунцов.
Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, Надзвичайний і Повноважний Посол України, представник України в Раді ООН із прав людини (2006—2010 рр.) тоді, у 1990 році, консультував робочу групу. Він підготував перший проект Декларації про державний суверенітет України та брав участь у виробленні остаточного варіанта цього документа.
В інтерв’ю «Голосу України» професор Володимир Василенко згадує, що міжнародне співтовариство тоді дуже стримано поставилося до можливості створення незалежної, суверенної держави Україна. У той час керівництво Кремля проводило інтенсивну обробку лідерів іноземних держав на двосторонньому рівні та у рамках міжнародних організацій, спрямовану на дискредитацію руху України до незалежності.
У червні 1990 року Київ відвідала Маргарет Тетчер, тодішній прем’єр-міністр Великої Британії. Під час виступу у парламенті її запитали про ставлення до незалежного статусу союзних республік у майбутньому. Тетчер відповіла, що їй важко уявити штат Каліфорнію незалежною державою.
Як свідчать опубліковані на Заході записи бесід прем’єр-міністра Іспанії Феліпе Гонсалеса із Горбачовим, останній просив лідерів західних держав, зокрема Франції, Німеччини вплинути на Україну... Активно працювали дипломати і спецслужби РФ. Вони переконували уряди інших держав не відкривати свої посольства у Києві, посилаючись на те, що незалежність України — тимчасове явище, й рано чи пізно наша держава знову стане частиною Радянського Союзу.
На думку Володимира Василенка, одним з визначальних чинників міжнародного визнання Незалежності нашої держави стала відмова України від ядерної зброї. До речі, саме Василенка вважають одним з ідеологів ядерного роззброєння. І ця ідея була зафіксована у Декларації про державний суверенітет.
«Уперше ідею про без’ядерний статус України висловив один з лідерів Народного руху України Василь Червоній ще на першому установчому з’їзді НРУ. Він пропонував ухвалити резолюції про вимогу вивезти з території України всю радянську зброю масового знищення, включаючи і ядерну, вивести підрозділи Збройних сил Радянського Союзу, які мали використовуватись як війська передової лінії у війні проти Заходу...
Коли ухвалювалась Декларація я, як правник, відшліфував цю пропозицію. Зокрема, йшлося не просто про виведення військ СРСР з території України, включаючи ядерний компонент, а й про намір України стати в майбутньому позаблоковою, постійно нейтральною, без’ядерною державою. До речі, за розділ «Зовнішня і внутрішня безпека» проголосувало, здається, 226 депутатів. А за це положення — 272 депутати. Воно набрало найбільше голосів серед усіх інших положень розділу.
І після проголошення незалежності й на рівні Верховної Ради, і на рівні уряду постійно підкреслювалося, що Україна відповідно до Декларації про державний суверенітет має намір стати без’ядерною державою.
Це було важливо з огляду на критерії визнання новостворених держав, які проголосив держсекретар США Джеймс Бейкер. А саме: не висувати територіальних претензій до інших держав, поважати права національних меншин, запровадити ринкову економіку, розбудовувати демократичні інститути і не мати на своїй території ядерної зброї. Тому я наполягав на включенні положень про без’ядерний статус до Декларації про державний суверенітет. Згодом Іван Драч озвучив їх на пленарному засіданні Верховної Ради...» — пояснює співрозмовник.
А ще юрист-міжнародник каже, що формулювання про Декларацію «як основу для ухвалення майбутнього союзного договору» було компромісним, і це була «поступка комуністичній більшості для того, аби документ був ухвалений в цілому».
А коли стало зрозуміло, що Київ не підпише союзний договір, який був замаскованою формою утримання радянської імперії, на той момент Україна практично вже була незалежною державою. Бо нормативна база незалежності була вже створена, і то було питання часу — коли саме буде проголошено Незалежність, спираючись на Декларацію про суверенітет.
