Окрім монет, гарматних ядер та решток кераміки на території оборонних споруд 600-літньої давності, зведених Великим Князівством Литовським на його тодішніх південних рубежах, виявили частини булави, яка тоді була не тільки зброєю, а й символом влади. А ще — викарбуваний на камені геральдичний знак князівської династії Гедиміновичів, що чітко підтверджує належність фортеці до юрисдикції Литви.

Артефакти важливі самі по собі, але не менш важливо й те, що експедиція до Тягині під егідою Інституту археології НАН України фінансувалася за рахунок пожертв громадськості. Та й участь у ній брали волонтери не тільки з нашої держави, а й з Литви. Приємно, що в нашому суспільстві прокинувся жагучий інтерес до вітчизняної історії. Й розуміння, як важливо більше знати про неї. Аби не давати себе дурити московським міфам про те, що до приходу військ Російської імперії степи Придніпров’я начебто були суцільним «диким полем».

До речі, на Херсонщині хочуть нагадати і про фортецю Іслам-Кермен, збудовану кримським ханом Менглі-Гіреєм у 1506 році. Пам’ятний знак незабаром планують встановити на набережній Каховки у рамках кримськотатарського національного проекту «Шлях/Yol». Місце обрано не випадково — адже фортеця Іслам-Кермен стояла на березі Дніпра у західній частині нинішнього міста. Там була військова залога, стояла мечеть та ще сотня будинків. Тобто і за часів Великого Князівства Литовського, і в епоху посилення кримського ханства «дике поле» було аж ніяк не диким.

Херсонська область.