У Ярослави Мазур (ліворуч) перше місце у турнірі з пауерліфтингу, у Людмили Менюк («Мальви») — таке само досягнення у вправі «веслування на тренажерах», а ще вони, колишні «айдарівки», неабияк раді зустрічі.

Відбуватимуться вони в одному з міст американського штату Флорида. А ще вона розповіла про свою військову посестру Людмилу Менюк з позивним «Мальва». У них незвичайна історія знайомства і дружби. Та й долі непрості: Людмила пішла на службу після того, як на війні загинув її син Станіслав. Жінці на той час було вже 50.

Обидві вони з Вінниччини: Людмила Менюк — з Гайсина, Ярослава Мазур — з Козятина. Їхні шляхи перетнулися у батальйоні «Айдар». Людмила закінчила службу торік, Ярослава — навесні 2021-го. Нещодавно вони знову зустрілися. Цього разу — на всеукраїнських змаганнях «Ігри Нескорених-2021». Їх організовують для ветеранів російсько-української війни, які дістали травми та поранення. Цьогоріч змагання уперше відбувалися не в столиці. Місцем їх проведення стали стадіони у Кривому Розі і Черкасах. Міста розділили між собою змагання з різних видів спорту. Людмила Менюк і Ярослава Мазур виступили в обох містах. У Черкасах поталанило більше: Ярослава перемогла в пауерліфтингу, Людмила — у веслуванні на тренажерах. Ярославу Мазур ще й включили до складу збірної України, яка у вересні поїде до Америки на міжнародні змагання «Ігри Воїнів».

Відбір ветеранів для поїздки в Америку відбувався у Києві у рамках фестивалю «Звитяга нескорених». Ярослава випадково опинилася серед 250 учасників. Із них 40 осіб організатори відібрали до збірної команди для поїздки на міжнародний турнір «Ігри Воїнів». Місцем його проведення визначено Орландо, що в американському штаті Флорида. Яке з досягнень дало можливість Ярославі Мазур потрапити до збірної? У яких видах спорту змагатиметься в Америці?

Син загітував позмагатися

Ярослава Мазур до війни мала невеликий бізнес у Козятині. Коли почалася війна на Донбасі, разом з іншими волонтерами збирала допомогу бійцям. Неодноразово їздила до наших захисників. Якоїсь миті вирішила залишитися на службі. Так вона стала бійцем батальйону «Айдар». У 2016 році її направили в Естонію. Естонці готували фахівців з тактичної медицини. Навчання відбувалися на базі Військово-медичної академії. Навчалися за програмою НАТО. Після закінчення отримала спеціальність інструктора з тактичної медицини і повернулася в батальйон. Через деякий час змінила місце служби і перейшла до елітного підрозділу Сил спеціальних операцій (ССО).

Нинішнього року звільнилася з армії. На жаль, її не оминули травми, дістала поранення, яке досі дається взнаки. Сумно казати, що молода жінка має групу інвалідності. Її чоловік досі у війську. До речі, згадана вище посестра Ярослави — Людмила Менюк — теж захищала країну разом з чоловіком. Тільки в різних підрозділах: вона — в «Айдарі», він — у 24-й бригаді. Звільнилися з війська торік, Людмилі встановили другу групу інвалідності.

— Чула, що є змагання «Ігри Нескорених», але ніколи не планувала їхати на них, — розповідає Ярослава Мазур. — Старший син загітував взяти участь. Він випадково натрапив в Інтернеті на реєстрацію. Каже, мамо, поїдь — знайомих зустрінеш, по Києву походиш. На той час я саме звільнилася зі служби. Розмова із сином відбувалася в останній день реєстрації. Одне слово, їхала я, зрозуміло, не для того, щоб перемагати, бо ж не тренувалася. Фізична підготовка у ССО хороша, але ж змагання вимагають свого. Їхала з побратимами зустрітися.

Плавання і стрільба з гвинтівки — у таких дисциплінах виступала Ярослава. Травма голови не дала їй можливості зосередитися на вогневому рубежі. Тому результат стрільби виявився невтішний. Щодо плавання, то каже, що професійно теж ніколи не займалася, плавала хіба що на ставку в селі чи коли їздили на відпочинок до моря.

— Коли побачила чоловіків без руки чи без ноги, а вони йдуть у басейн і пливуть, це мене так мобілізувало! — ділиться думками співрозмовниця. — Думаю, у мене руки-ноги на місці — треба зосередитися, напружити сили і показати результат.

Одна з плавчинь, яка вийшла з нею на старт, мала гарні здобутки у цьому виді спорту. Ярослава, як не старалася, наздогнати її на дистанції не змогла. Після змагання зібралася і поїхала додому. Не стала навіть чекати оголошення результатів. Про здобуте друге місце дізналася пізніше.

«Дельфін» безплатно надав можливість для тренувань

В один з днів поверталася із села. Там погане покриття мобільного зв’язку. Уже в Козятині побачила кілька пропущених дзвінків з невідомого номера. Поки думала, хто це може бути, задзвонив телефон.

— Ярославо, це телефонують з оргкомітету «Ігри Нескорених», — почула в слухавці чоловічий голос. — Ви не з’явилися на нагородження переможців, а у вас друге місце у плаванні. Будете в Києві — зайдіть забрати медаль.

Чоловік також повідомив, що її кандидатуру обговорюватимуть для включення у збірну для участі у змаганнях в Америці.

Повідомлення про включення до збірної знову застало її в дорозі. Цього разу телефонувала подруга. «Ярославо, я тебе вітаю! — дзвінко лунав її голос у слухавці. — Так рада, словами не передати!». Подруга побачила на сайті «Ігри Нескорених» склад збірної України для поїздки у США і знайшла серед збірників прізвище Мазур. Вирішила одразу зателефонувати.

— Я почула це і... заплакала, — каже Ярослава. — Знаєте чому? Відчула, яка гора на мене звалилася. Це ж скільки сил треба буде докласти, щоб підготуватися. Я ж ніколи не займалася професійно спортом, а попереду — такі відповідальні старти!..

Щодня, крім неділі, Ярослава відвідує басейн «Дельфін» у Козятині. Працює з професійним тренером Людмилою Антоновою. Скільки платить за заняття? «Абонемент мені надали безплатно, — каже вона. — Як не подякувати за таке власникам басейну». Протягом трьох днів на тиждень займається пауерліфтингом. Саме у цих двох видах спорту змагатиметься в Америці.

Чого ви варті без «Мальви» і телефоністки Каті?

Про «Мальву», такий позивний був у Люмили Менюк, Ярослава Мазур може розповідати багато. Так само, до речі, як і Людмила про свою посестру.

— Саме я рекомендувала «Мальву» нашому комбату, щоб взяв на службу в «Айдар», — розповідає Ярослава. — Здавалося б, що в цьому особливого? Але особливість є: до того ми жодного разу не зустрічалися і не були знайомі.
За словами співрозмовниці, спочатку вона тільки чула про «Мальву». Знала, що є така землячка-волонтер. Її позивний — від назви організації «Мальва». Створила її, коли загинув її син, хлопцеві не було ще й 20 років. Це організація матерів, які втратили на війні своїх дітей. Людмилу дуже поважали у батальйоні, де раніше служив її Станіслав. Бувало, хлопці навіть ображалися, якщо до когось їй не вдавалося заїхати. Дуже гарно про неї відгукувалися. Здається, її знали всі. Жінка випромінювала позитив.

— Однак особисто ми не були знайомі, — продовжує Ярослава Мазур. — Наші шляхи жодного разу не перетиналися. І тут телефонує мені з Гайсина колишня наша військова Ірина і каже, що «Мальва» вирішила йти в АТО і хоче служити тільки в «Айдарі». Просить рекомендувати її комбату. Думаю, як же я можу це зробити, якщо з людино не знайома. Відмовити Ірі теж не можу, бо добре знаю її. Пішла до комбата і розповіла про її прохання. Комбат був новий, нещодавно став до служби. Зрозуміло, що запитав мене, що можу сказати про людину, яку рекомендую. Відповіла як є, що нічого не можу сказати. А тоді кажу, давайте вийдемо зараз хоча б у коридор і запитаємо першого зустрічного бійця про «Мальву» — почуєте стільки позитивних відгуків! Комбат на це усміхнувся і дав добро.

Менюк починала службу з простого — була діловодом. Хоча на цій посаді відповідальності дуже багато. Дослужилася до того, що їй доручили командувати бронетанковою службою. Запчастини, пальне для техніки — це тільки незначна частина її клопотів.

— Людмила ще гарний психолог, — продовжує Ярослава Мазур. — Не знаю, як їй це вдається, але «айдарівці» йшли по пораду саме до неї. Інколи комбат доручав їй, а не комусь іншому, розрулити складні ситуації. Пригадую, як хлопці довго згадували один випадок. Скандал між бійцями закипів тоді, як чайник. Мало за зброю дехто не хапався. Прийшла «Мальва». Вона не стала з’ясовувати, хто в чому винен, а хто ні. Навіть не запитала, через що скандалять. Тільки сказала декілька фраз — і всі дружно засміялися. Про суперечку стали забувати. Що саме сказала? «Замовкніть всі! Ви хоча б знаєте, завдяки кому «Айдар» отримав свої перемоги? Та якби не «Мальва» і телефоністка Катя, то що б ви значили без нас?!». Телефоністка Катя —  така собі божа кульбабка, маленька, худенька, мовчазна. Неспроста це викликало сміх...

Це унікальний вид реабілітації

Ярослава Мазур зізнається, що у Києві під час відбірних змагань нітрохи не хвилювалася. Бо розуміла, що вона не професійна спортсменка. Зате відчула інше: коли поруч з тобою люди, які після невідворотних травм не впадають у відчай, а чіпляються за життя, немов за соломинку, то це спонукає і собі бути оптимістом.

— На моє переконання, такі змагання потрібні, — каже Ярослава. — Не заради результатів. На них ми почуваємося, як свої серед своїх. У такій атмосфері тобі комфортно. Сильні духом люди стимулюють інших бути такими само, як вони. Це унікальний вид реабілітації. Тому я вдячна сину, що переконав поїхати. А я вже «Мальву» витягнула з дому, інакше вона сама цього б не зробила. Це ми з сином реєстрували її на «Ігри Нескорених».

Було б добре, якби держава звернула увагу на такий спосіб реабілітації. Ветеранам потрібні умови і можливість займатися фізкультурою. Елементарно допомогти придбати абонемент до того чи іншого спортивного клубу чи в басейн. Нині це дорого, не кожному по кишені. Неспроста у світі організували міжнародні змагання серед тих, хто дістав поранення чи травми під час бойових дій.

Довідково

Змагання Warrior Games («Ігри Воїнів») уперше провели у 2010 році. Через три роки їх організацію взяло під свою опіку Міноборони США. З часом до турніру доєдналися військові з Великої Британії. На нинішній турнір в Орландо (Флорида) заплановано приїзд військових із семи країн.

Вінницька область.

Фото надано Ярославою Мазур.