Подія безпрецедентна. Фахівці досі не можуть збагнути, чому тодішнє керівництво, залишивши військові та господарські об’єкти, не вимагало від Німеччини належних компенсацій, передусім на облаштування військовослужбовців?

Нагадаю, що ФРН була невід’ємною частиною оборонної стратегії США з часів Другої світової війни, коли американці разом із союзниками — Великою Британією, Францією та СРСР — поділили Німеччину на окупаційні зони та управляли ними впродовж десяти років. У 1954-му ФРН стала членом НАТО. Тоді само окупаційний режим був скасовано, а державний суверенітет відновлено. Укладена цього ж року Паризька угода, котра регулює порядок розміщення військ НАТО на території ФРН, чинна й нині.

Щоправда, американська військова присутність у ФРН з того часу значно скорочена. Але, попри це, в Німеччині досі квартирує найкрупніший у Європі контингент військ США. За цим показником (дані з відкритих джерел), ФРН перебуває на другому місці в світі: більше американських військовослужбовців дислокується лише на території Японії — майже 50 тисяч.

У червні минулого року президент США Дональд Трамп заявив, що США виведуть майже 12 тисяч із 35 розквартированих у ФРН американських військових — третину всього контингенту, пояснивши, що Берлін, на його думку, спрямовує надто мало коштів на потреби оборони. Проте жодних конкретних кроків стосовно скорочення контингенту США у ФРН не було здійснено. Щоправда, згодом у Твіттері Трамп пояснив, що рішення про виведення військ пов’язане з тим, що офіційний Берлін підтримує будівництво газопроводу «Північний потік-2».

Утім, уже тоді Пентагон не виконав накази глави держави, пославшись на необхідність довготривалого планування таких кроків. Тому чисельність військ США у ФРН залишилась, як і була.

А на початку року вже новий президент США Джо Байден оголосив про повне зупинення процедури виведення з Німеччини третини контингенту американських військ, що мав намір зробити Дональд Трамп. Байден послався на міністра оборони Ллойда Остіна, що військова присутність США відповідатиме «нашій зовнішній політиці та пріоритетам національної безпеки».

Також президент США заявив, що американська армія не має наміру ані залишати, ані передавати в розпорядження місцевої влади розташовані тут військові та інші об’єкти. Ідеться про три військові бази, Центр матеріально-технічного постачання армії США у Пірмазенсі, склад Вайлімдорф у Штутгарті, Центр Амелії Ерхарт у Вісбадені. Ці об’єкти — складова фундаменту військової присутності США у Європі.

Як зазначається у заяві керівництва європейського та африканського командування ЗС США, ці об’єкти мають залишатися у користуванні Вашингтона, щоб армія могла «справитися з дедалі зростаючими вимогами на європейському театрі військових дій».

Так новий президент США знехтував обіцянками свого попередника про передачу цих об’єктів німцям. Здебільшого це житлові та допоміжні приміщення, ангари для зберігання сотень бронетранспортерів, склади, адміністративні споруди. Вашингтон залишив їх для власного користування. Значну кількість об’єктів буде модернізовано відповідно до потреб Пентагону.

Німецький уряд у лютому заявив про підтримку такого рішення Білого дому. А після візиту канцлера Ангели Меркель до Вашингтона в червні німецькі ЗМІ та експерти вже обговорюють тему початку нової фази відносин у військовій галузі між США, ФРН та Євросоюзом. Тож питання військової присутності у Німеччині вже не актуальне, оскільки дискусії нині точаться навколо нарощування військового потенціалу США у Європі. І як ілюстрація до цього: у квітні Пентагон розмістив у ФРН 500 нових військовослужбовців...

А громадська телерадіокомпанія землі Баварія BR-24, адміністрація міста Ансбаха та Ансбахський університет мали плани й проекти щодо будівництва та реконструкції Бартонських казарм після того, як з них виселяться американські військові. Тут, зокрема, мали облаштувати гуртожитки для студентів. Ішлося також і про те, що на місці однієї із залишених американських баз площею 14 гектарів буде споруджено «Кампус майбутнього», де замість трьох тисяч навчатиметься п’ять тисяч студентів. Не склалося.

Берлін.