Як каже православна церква, у цей день — 14 серпня — відзначають свято Винесення чесних древ животворного Христа Господнього. Так з IХ століття вшановують частину хреста, що збереглася з часів розп’яття.
Для когось у цього свята значно глибші корені, і сягають вони 166 року до н. е., коли цар-язичник жорстоко замучив родину Макавеїв. Тоді семеро синів терпіли смертельні муки на очах у матері, але ніхто не зрадив віру.
А українці цього дня святять у церквах воду, мак, квіти і мед. І коли почалося поклоніння цим дарам природи, вже ніхто й не знає.
Запахом різнотрав’я, що дурманить голову, рум’яними пиріжками, маком, краплиною свіжовикачаного меду приходить Спас у тисячі родин. У всіх його дарах — радість і спокій, багатство врожаю, ще повне різнобарв’я літа, котре от-от відступить перед осіню.
Спас не можна уявити собі без маківки, що видзвонює, як дитяче брязкальце, і бурштинового меду. Віддавна вони були чимось більшим, ніж просто ласощі чи символ достатку. Це — як маленьке щастя, солодка мрія, ліки від болю душевного і фізичного... Це наш український Спас.
