Кожен з нас відчуває, що за цим життям криється ще щось. Та що?

Й. В. Гете

Відмінна від інших

ПлазмаТек — унікальне підприємство, і схожих на нього в багатьох параметрах годі шукати. Перше, що вражає при знайомстві з компанією, — невпинність і стрімкість її розвою, тобто динаміка виробничих показників. Адже холдинг, який починався з невеличкого заводика з виробництва електродів у селищі міського типу Рудниці, з приходом до чільництва Віктора Петровича Слободянюка (на знімку) розвився в цілу низку компаній, що має в своєму складі виробничі потужності, промислові майданчики, склади, дослідні центри, офіси й представництва у Вінницькій, Рівненській, Запорізькій і Дніпропетровській областях, Казахстані, Білорусі, Узбекистані.

Далі — тільки цифри, особливо наочні, якщо взяти до уваги, що йдеться про період украй тяжкого виходу з глобальної економічної кризи. В 2013 році навіть лідер гонки відродження — невпинний Китай — знизив зростання ВВП до 7%. Значно гірший вигляд мали Туреччина і Польща, США та ЄС дали менше 2% зростання, Україна ледь вийшла в «нуль». Ринок електродів у країні, й у сусідніх державах теж, просів на 8%. А об’єм продаж ПлазмаТеку зріс на 30%! (До того ж він був, безперечно, кращим і в 2012-му, тримаючи 45% вітчизняного ринку зварювальних матеріалів). А загалом за три кризові роки компанія зросла в 5,5 разу! І це був абсолютний галузевий рекорд темпів розвитку в світі! Адже лише по електродах приріст об’ємів продаж збільшився на 5000 тонн. (До речі: безпрецедентним виявився він і в 2016-му — на неймовірні 39%).

Та годі статистики, що в практиці ПлазмаТеку вражає постійно. Справжнього подиву гідні зовсім інші сфери діяльності холдингу. Приміром, кожен свій завод чи виробництво ПлазмаТек з перших кроків «вирощує», немов живу біоклітину, де наступна технологічна «прищепа» чи «пагін» є наслідком раніше досягнутого ступеня розвитку промислового модуля. На піку багатоконтурного виробництва підприємство сягає ефекту кількох заводів в одному, де продукт попереднього циклу, крім власної самодостатності, виступає сировиною для подальшого збагачення чи переробки — при цілком замкнутій системі енерго- та водообміну і суціль безвідходному способі отримання кінцевої продукції.

Наступний крок ще складніший. Він пов’язаний з розміщенням установок, що організують систему повсюдної рекуперації — зворотного отримання частини матеріалів і енергії для повторного використання в тих самих чи суміжних технологічних фазах. А вже після досягнення вищих стандартів ефективного енергозберігаючого виробництва зусилля спрямовуються на розширення зон внутрішнього аутсорсингу — делегування тотожних функцій на єдиний центр управління і забезпечення, унаслідок чого вивільнені людські й виробничі ресурси направляються на вирішення інших завдань. Усе це разом є створенням заводу майбутнього.

Варто також сказати: електрод ПлазмаТеку — складний продукт, що нараховує в своєму складі 200 видів матеріалів! І з кожним з них на підприємстві працюють окремо, без кінця покращуючи їх властивості й технічні характеристики. А ще науковці й дослідники компанії невтомно шукали в складних промислових відходах цінні інгредієнти — каолін, слюду, польовий шпат, кварцовий пісок, оксиди марганцю, двоокис титану — і вилучали їх за власними технологіями. Тут навчились отримувати целюлозу, термостійкі фарби, метакаолін, похідні від переробки кобальту, інтенсивно працюють над отриманням чистого вольфраму. Кінцеве завдання — перейти на суціль автономне забезпечення своїх виробництв власними ресурсами й сировиною. ПлазмаТек виробляє станки і обладнання, вузли і деталі до станків західних фірм. Компанія, спільно з КПУ ім. Сікорського та Інститутом ім. Патона створила лабораторію електронного променя (технологія класу «хай-тек»), почала працювати з плазмою. Тож, гадаю, в загальних рисах наш читач зрозумів, що таке ПлазмаТек сьогодні. Саме час поділитися враженнями від поїздки в Рудницю.

До фахових вершин!

Планову модернізацію цього виробництва ПлазмаТек почав років сім тому. Зміни відбулися фундаментальні — посутньо й візуально. Вже звично: Віктор Слободянюк усе робить вкрай ґрунтовно, та і за цих умов побачене бадьорить невимовно.

Опинившись на території заводу, ви ніколи не скажете, що перед вами — промзона: так все навколо чисто, охайно, облаштовано й зелено. В невеличкому скверику навіть альтанки помітите: ошатні, паркові. Й уже точно ніхто сторонній не знає, що під рівнесеньким і акуратним асфальтовим покриттям лежить повністю змінена підземна інфраструктура і комунікації — труби, кабелі, тунелі.

Лад і технічна взірцевість панує і в заводських цехах. Бо з’ясовується: на підприємстві віднедавна ввели в експлуатацію ще три лінії зварювальних електродів, повністю модернізували обладнання з їх виробництва, збільшили площі виробничих потужностей, а здійснене оновлення відповідає найвищим вимогам з енергоефективності, продуктивності праці та якості продукції. (ПлазмаТек нині жодним чином не залежить від виробників галузевого обладнання: нові печі, гідравлічні преси, інтенсивні змішувачі інгредієнтів, зачисні машини, термотунелі, подавальні механізми, вузли, деталі та безліч іншої технічної всячини компанія виготовляє власноруч). Та й усі витратні матеріали — плазматеківські. А торік в Рудниці ввели в дію волочильний стан власного виробництва. Та й це для Рудниці похідне, бо тут за три роки запустили повноцінний завод металевих порошків — на додачу до діючого заводу з виробництва зварювальних електродів (що, знову ж таки, чітко відповідає структуруючій концепції Слободянюка про «колообіг» сировини, матеріалів, ресурсів та енергії у виробничих циклах ПлазмаТеку). А загалом за останні сім років технологічні лінії тут оновилися на 98%! Тобто, практично вся технічна «кров» і виробничі «судини» підприємства в Рудниці нові. Запас технологічної міцності цього промислового осередку — на 20 років вперед (хоча в ПлазмаТеку кажуть: В.П. ніколи не задовольниться вже зробленим і вигадає «точки росту» для будь-якої довершеної системи). А «ягідкою» на виробничому «смаколику» Рудниці стало рішуче поліпшення автоматизації упаковки продукції, аби вона не виявилась «вузьким місцем» режиму максимальної продуктивності, для якого тут уже готове все. (До слова, про саму упаковку: елегантні, надійні, функціональні й винахідливі туби з електродами ПлазмаТеку будь-хто легко виокремить на стелажах і вітринах у місцях продажу серед продукції інших виробників зварювальних матеріалів).

Тут варто затриматися на мить, аби в принципі відзначити ставлення Віктора Слободянюка до естетичного боку справи. Технічна стрункість будь-якого його виробничого устрою неодмінно поєднана з красою практичного втілення. Годі й казати, коли йдеться про його просторові, архітектурні чи художні рішення — ними, як правило, просто не можна не залюбуватися. Доїжджаєш автівкою до Рудниці, а в полі на перетині доріг стоїть ротонда — тріумфальна арка в римському стилі з гордим брендом ПлазмаТек! Її вжиткове застосування — зупинка-прихисток для тих, хто чекає міжміських автобусів чи ховається від дощу або пекучого сонця. А вже в самій Рудниці — нова їдальня для працівників підприємства. Це, звісно, їдальня, але ж яка модернова й вишукана! Ще величніше й удатніше виглядає готель, що невдовзі стане до ладу: почуття прекрасного тут виховують повсюдно й повсякчас!

Та повернімося на підприємство. Нині тут завершений монтаж і випробовування нової станції очищення води. Суть проблеми в тому, що під час виробництва мідного дроту виникають технологічні стоки — кислі та луги. Тобто на виході маємо їдку, агресивну речовину, яка потребує нейтралізації. Зараз воду очищають і повертають в замкнений цикл, отриманий мідний купорос знову працює на оміднення дроту, а до того ще й виготовляють спеціальний коагулянт, який планують продавати молочним комбінатам.

Вкотре акцентую — в ПлазмаТеку нічого не робиться у відриві від наскрізних завдань компанії: тут діють системно, зв’язано й з далеким прицілом. Всі локальні проекти — лише як моменти стратегії, спрямованої на єдність руху та вищий результат. Так і перемагають!

І, наостанок, суттєвий штрих. ПлазмаТек пройшов міжнародний аудит Європейського банку реконструкції і розвитку. Ця привілейована фінансова-кредитна інституція засвідчила: ПлазмаТек — прозора компанія, що в своїй діяльності керується принципами чесного зростання і лояльних ринкових відносин. Ми ж з огляду на це визнання поміркуємо далі.

Випадок Слободянюка

ПлазмаТек — біла компанія. Такою бачилася засновникам — нею і стала. Тут не існує конвертів із тіньовою оплатою праці, на підприємстві прозорі бухгалтерія і спосіб розрахунків: прибутки не приховують, звітне крутійство відсутнє. «Щоб голова не чманіла», — жартує В.П. Та я вже знаю: відкритість ПлазмаТеку — засаднича: без цього опертя немає чесного шляху. А він означає потребу зв’язати себе (своє серце, волю, уяву, розум, творчість і боротьбу) з такою цінністю, що надає життю найвищий, сказати б, останній сенс. І тоді обов’язок переходить у служіння, запал — у натхнення, турботи слугують задуму, наміри проймаються духом, життя — ідеєю. І тому так важливо будувати свою справу, відмовляючи спокусам, оманам і фальші. Наріжний камінь має бути міцним, як мармур.

Наше суспільство вже втямило різницю між новочасними олігархами, що збагатилися в добу Бугая — бандитського накопичення капіталу (а за незалежної України сито присмокталися до держбюджету) і справжніми підприємцями, чиї статок і бізнес є прямим наслідком їхніх зусиль, хисту і вміння тримати удар в умовах податкового «зашквару», сваволі силових і контролюючих органів — як і хронічної відсутності підтримки державою бізнесу. Дар підприємця — унікальний, тому тисячі приватних структур і сходять з дистанції щорічно (хоча вагомий відсоток прибитих на цвіту починань треба віднести на рахунок економічної політики урядів країни, яка більше скидалася на зашморг). Та, попри все, вирішальна шалька на терезах долі виробника-бізнесмена — придатність обраній справі. В чому проблема?

Людина на своєму місці у вищих градаціях звершень володіє фахом у спосіб, що не передається. Професія, як то кажуть, «в руках», тобто «залягає» в особі в її «надрах» і є рушієм само-здійснення, формою існування дієвої особистості. Покликання людини вартісне і одиничне, як виріб Фаберже. Що ж до хисту підприємця «чистої води» — він дається людині з Божої ласки, як благо й доручення: собі на шану, людям на користь.

Віктор Слободянюк, у цьому сенсі, з тих поодиноких постатей-явищ, уже знайомство з яким не проходить для інших безслідно. Ця зустріч, уточню, стає не фактом біографії його контактера, а подією, що викличе з часом спонуку осмислення. (Йдеться, звісно, про осіб, у принципі здатних до рефлексії). Ти, можливо, у В.П. нічого й не переймеш — бо сам іншої природи, однак те, що він тебе збентежить і посіє неспокій на роки, гарантую певне. Втім, за всіх умов, в особі Слободянюка кожен знайде низку положень універсального штибу, що, безумовно, сприятимуть його власному руху у правильному напрямку. Він — не взірець, а маяк, не припис, а нагадування про принципову можливість свого шляху, бо якщо ти вірний собі, то «кожна стіна — двері».

Я ніколи не питав у Віктора Слободянюка, чи вірить він у Бога. Та якось записав від нього таке зізнання. «Є егоцентрична модель світу, в центрі якої — ти. Є Богоцентрична модель — коли її без решти заповнює Всевишній. У мене ж — прямоцентрична: між мною і Ним. Я не міг не здійснитись, бо мій «дах», даруйте, Господь». Дивлюся в очі В.П. — не жартує. «Бачити треба вглиб і за обрій. Не можна культом робити гроші. Пильнувати належить лише одне: що ти дійсно прагнеш зробити в цьому житті? Моє життєве завдання зовсім не в бізнесі. Тож хіба можуть бути при цьому в справі якісь оборудки, шахрайство, не кажучи вже про різні податкові трюки?»

Хто чистий серцем, творитиме білу компанію — це ж очевидно. Ось про серце людське й поговоримо — про нього чомусь забувають. А проте саме воно, насправді, наш найцінніший скарб.

Речовий доказ

Елеонора Рузвельт сказала якось: «Ніхто не може завдати вам болю без вашої згоди». Ще ємніше узагальнив Ганді: «Нас неможливо позбавити самоповаги, якщо тільки ми її не віддамо на поталу самі». В натурі Віктора Слободянюка це знання існує апріорно: саме наша готовність поступитися, наша покора тому, що з нами відбувається, завдає нам набагато більшої шкоди, ніж власне, те, що діється. В.П. не допускає думки про поразку чи здачу позицій. Його свідомість виставляє запобіжники, що наперед блокують, сказати б, хімічні реакції в організмі, які «пропонують» розуму компромісні, відступні рішення. Їх для Слободянюка не існує зовсім.

Олександр Твардовський, втративши надію переконати Юрія Трифонова внести зміни в його роман, сказав письменнику з подивом: «Ви якийсь тугий, Юрію Валентиновичу!» Віктор Слободянюк в обстоюванні власних переконань теж непоступливий знаменно. Бо не має поглядів, сформованих нашвидкуруч. На його боці завжди глибокі знання, роздуми і чуття, що його не зраджує. А там, де бракує інформації, він вповні добирає інтуїцією. Як така людина карбує себе з матеріалу буття?

Людина — частка природи, і це переважно формує в нас психологічний тип, що діє, здебільше реагуючи на зміну обставин. А реактивні люди часто залежать навіть від фізичних умов довкілля. Гарна погода — й вони відчувають себе піднесено, бридка — їхні настрій і працездатність падають долу. Крім того, на таких людей впливають оточення, соціальний комфорт на роботі. Якщо колеги ставляться до них приязно, в них все до ладу, погано — тьмяніють, стискаються, втрачають рівновагу. Їхнє емоційне життя — похідна від самочуття, що надто залежить від одномоментних імпульсів, настроїв колективу, і це позначається на їхніх результатах.

А ось проактивні особи носять в собі свою власну «погоду». Для них не має значення, йде на вулиці дощ чи світить привітне сонце. Їхнім рушієм є цінності, а не зовнішні умови й обставини, і якщо цінністю виступає висока якість та ефективність виконання своїх завдань, вони ніколи не залежатимуть від несприятливої атмосфери в команді. (Власне, хиткого мікроклімату серед підлеглих справжній лідер і не допустить).

Здатність підпорядковувати спонтанні емоції власним засадам становить базову компоненту проактивної особистості. А далі засади спрацьовують як прогностичний, програмуючий і контролюючий інструмент, «виконавчий директор». Чи діють на проактивних осіб зовнішні фактори: фізичні, соціальні, психологічні? Звісно, що так — вони ж люди. Однак діють, та не впливають — ні на курс, ні на працездатність, ні на ефективність. Цінності в даному випадку — таран завад на шляху до мети. А мета для проактивної людини — найвища цінність фахового кодексу.

Відтак саме мета є вихідним моментом дій глави ПлазмаТеку. Приміром, Слободянюку важливо знати, що поступ його справи та її успіх не є ефектом сприятливих ринкових чинників, так званої кон’юнктури, а є наслідком його аналізу, прогнозування і здійснення довгостроково осяжного чи предметно локального плану дій — як правило, оригінального й гнучкого. Причому ця гнучкість — не вид пристосування, реакції на обставини і тиск зовнішніх сил, ні — це завжди проактивна стратегія і тактика, за якої на перший план виходить та заздалегідь підготовлена ланка розвитку, що найбільш придатна до активації і росту за умов, які в цей період склалися. Як результат — ПлазмаТек ніколи, за словом Гамлета, не «волочиться» за подіями, він їх програмує, передбачає, зумовлює. Таке враження, що компанія взагалі не витрачає сили на долання скрутної ситуації, бо, оминаючи тупики і вирви чергової кризи, ставить на її виграшні моменти, плідні шанси й можливості. Бо ж коли навіть мізерні шпаринки просвітку щезають, Слободянюк не дає команду «Відбій!», а різко змінює вектор руху, беручи до вирішення питання, що в період першочерговості зовнішньої експансії опрацьовувались в периферійному режимі достатньої продуктивності. На загал ПлазмаТек не втрачає хід, а лише інтенсифікує свою автономність, активує нові ресурси й відкладені здатності, що невідкладно посилять прихований потенціал, а завтра набудуть стосилої дієспроможності. Цей ковчег не знає пробоїн, бо його управління передбачає всі можливі сценарії. На ньому не виживають — діють і повноцінно живуть.

Подібне перемикання регістрів холдингу щоразу вражає тим більше, що ПлазмаТек — виробник монопродукту, де маневр, здається, обмежений вкрай. Та тільки не для плазматеківців, що завше працюють на широкому фронті науково-дослідних, експериментально-пошукових і виробничих практик, незмінно усталюючи: все однобоке — хитке й слабке; натомість, складносурядне — стійке й цупке, морфологічно захищене. Якщо воно, звісно, організоване вдатно, розумно й органічно — як у Віктора Слободянюка.

А далі, як на мене, постає найцікавіше. Есеїст Вільям Джордан вважав: «Кожний дійсний індивід наділений незбагненною силою — впливати на інших людей вже своїм самобутнім життям. Особа постійно випромінює свою сутність — те, чим вона є насправді. Й це випромінення наочне, мов речовий доказ». Воно діє на інших, як навіювання. Ось тут і постає в повному обсязі проблема змісту людської сутності — в її вельми неочевидних проекціях.

Філософи твердять: сумління пов’язане з розумом, адже, щоб поставити себе в певне становище, скажімо, людини, яка може постраждати внаслідок певних дій, потрібна розвинена, чула уява — похідна від широти інтелекту особи, що мислить і приймає рішення, які зачіпають життя значного кола людей. Щоб засоромитися (вже не кажу — покаятися), передовсім треба усвідомити скоєне, що завдало комусь лиха, а цього не станеться, якщо відсутня схильність до самоаналізу, вимогливої самооцінки, власне, здатність не ховатися від сприйняття речей в їх реальному світлі. Коли ж йдеться про наміри, годиться бачити їх негативні потенції — що знову повертає нас до потреби в аналізі, роботі розуму. (Про важливість самого каяття, без якого, як відомо, не буває вороття на праведну дорогу, й говорити зайве). Але й це лише початок теми. Тож зазирнемо в її коду.

Ми повсякчас чуємо, що успіх — наслідок волі, рішучості, вміння і стратегій. Тобто завжди йдеться про чесноти ділового стилю, спосіб підприємця робити свою справу, набір рис, що забезпечують поступ. Це правильно. Та вкрай шаблонно, куцо й безмежно спрощено. Бо все вирішує зовсім інший чинник. Велику мету продукує така само велич серця — і лише вона. Без цього масштабу не існує справжнього бачення, віри в те, що людині дасться все, надто проміжні, висхідні етапи — як морю даються притоки і ріки. Все інше — супутнє, вторинне, похідне. І лише велич серця постає знаменником буття — немов безмежний океан і неспростовний речовий доказ в зіниці Бога.

На знімках: виробництво зварювальної продукції в Рудниці.

Матеріал підготували Олександр САКВА та Петро ПРИХОДЬКО (фото).

Київ — Вінниця — Київ.