Усі ці риси притаманні Наталії Георгіївні Мамализі (на знімку) – вчительці Новоукраїнського ліцею №6, якій вдячне не одне покоління новоукраїнців.
Упродовж майже 50 років ця жінка викладає один із найважливіших і найцікавіших шкільних предметів — історію. Подавати матеріал так, щоб зацікавити дітей і викликати в них жагу до знань, вона вміє. Чимало цікавого розповідає про тих людей, які вже самі стали історією.

«Мені й самій подобається вчитися»

Наталія Георгіївна показує маленький лист паперу, на якому зображено квітку. У центрі — її ім’я, а на кожній пелюстці — компліменти від учнів. Не просто слова, а характеристика вчительки — якою її бачать діти: «весела, життєрадісна, розумна, шикарна, витончена, дотепна, щаслива…»

«Це було 16 років тому. Здається, на День учителя, — пригадує Н. Мамалига. — Я була в них класним керівником. Такі хороші діти! Аня Залужна тоді подарувала мені цей малюнок. І знаєте, для мене такі моменти цінні й важливі! Робота в школі тяжка, якщо працювати чесно і добросовісно. Та я інакше не можу. Школа — це моє життя. Ми — прості люди і робимо прості речі. А успіх приходить до того, хто любить свою справу і дітей».

А ще, зізнається моя співрозмовниця, їй і самій подобається вчитися. «Вдосконалювати свої знання треба все життя, адже наука не стоїть на місці, — переконана Наталія Мамалига. — Якщо з дитинства звик учитися, то так буде все життя. Скажімо, прикро, що нинішні діти не читають… Зате слухають. Тож у мене майже до кожної теми підібрана художня книжка… Я люблю читати, і вважаю, що необхідна умова для успіху педагога — це читання і постійна самоосвіта».

У цьому — вся Наталія Георгіївна. Вона з тих людей, які, незважаючи на вік, готові до змін, до сприйняття та поширення нових ідей. Нині вона, як і замолоду, сповнена оптимізму, педагогічного запалу, невтримного бажання пізнавати нове і цікаве. Тож саме самоосвіті приділяє чимало часу. Це допомагає впродовж багатьох років гарно робити свою справу, впроваджуючи інновації, створюючи нове і розширюючи межі можливого.

Таланило на зустрічі з хорошими людьми

«Мені таланило зустрічати в житті хороших людей», — каже Н. Мамалига, пригадуючи часи спільної роботи з такими непересічними особистостями, як директор ЗШ №4 м. Новоукраїнка Василь Чернега, надзвичайна людина, ветеран війни, фронтовик із 1943 року. — Пригадую, як десь прочитала таку фразу: змінити свою думку після 50 можуть лише високоінтелектуальні люди. Таким був Василь Якимович. Він змінив свою думку про сталінську епоху, про комуністичну епоху, про війну. Адже там було багато фальші. Тоді, якраз на рубежі 1970—1980 років, з’явились перші критичні публікації, які по-іншому висвітлювали низку подій, і він прийняв цю нову точку зору… Це була людина державницького складу. Він міг би бути главою держави, прем’єр-міністром… «Вибити» будівництво школи на початку 1980-х було надзвичайно складною справою, та йому це вдалося. І разом із тим це була проста людина, завжди відкрита…»
Згадує Н. Мамалига і колишнього директора однієї з гімназій Кропивницького, нині — освітнього експерта, заслуженого вчителя України, голову Координаційної ради Асоціації лідерів освіти України Віктора Громового.

«Зазирнувши до «скарбнички» цього педагога-науковця, я побачила багато цікавих думок, — розповідає вчителька. — «Школа — це не стіни, це швидше стиль навчання, атмосфера пізнання світу, певне мотиваційне поле». Нинішній стан речей в освітянській галузі він характеризує так: «Врятувати пострадянську модель шкільної освіти неможливо і не потрібно, тому слід припини латати безнадійно тонуче судно, негайно спускати «шлюпки» і гребти до нових, маловідомих берегів сучасної освіти». 

До речі, якось Віктор Громовий зауважив про працюючих пенсіонерів, що в усьому світі їх цінують — вони є носіями досвіду. Особливо важливі такі люди в системі виховання підростаючого покоління. «А в нашій школі з учителями-пенсіонерами укладають короткострокові контракти на рік. На мою думку, це обурливо, — каже Наталія Георгіївна, — Доцільніше було б проводити їхнє атестування. А за результатами — дивитись, підходить цей вчитель, чи ні...»

До підручників багато зауважень

«Успіх у нашій справі залежить від трьох речей, — висловлює своє бачення проблеми Наталія Георгіївна, — хороший учитель, бажання дитини і гарний підручник».
До навчальної книги у неї чимало зауважень: «Звичайно, дуже добре, що зараз підручники стали правдивими. Але їх потрібно спростити, зробити доступнішими в подачі матеріалу».
«Зараз усі говорять про прогресивні технології, а тим часом дехто навіть читає погано, — додає вона. — Так, учитель має цікаво подавати матеріал, але ж ще має бути й відповідне ставлення школяра до навчання».

Тут вона цитує свого улюбленого вчителя Василя Чернегу: «Невже все в житті цікаве? Помити шию не дуже цікаво, але необхідно».

Повага до дітей — важлива

Школі Наталія Мамалига віддала 47 років свого життя. «Я поважаю дітей і ставлюся до них, як до дорослих, спілкуюся, кажу, що думаю. За всі роки викладацької діяльності не мала конфліктів ні з дітьми, ні з їхніми батьками, — каже вона. — Я — людина з демократичними цінностями і переконана, що кожен вирішує свою долю сам. А мій педагогічний і життєвий результат — вчорашні діти, які стали хорошими дорослими людьми. З усіма колишніми учнями підтримую тісні зв’язки. Все в класі зроблено ними або завдяки їхній допомозі: парти, дошка, проектор, лінолеум. Усе це придбали мої колишні випускники. В них залишились гарні спогади про школу. Хочу, щоб так було й в інших моїх учнів».

Фото автора.