Яскравим свідченням цього стала публікація щоденника і листування закарпатського класика української літератури Івана Чендея. В журналі «Київ» від кінця 2019 року й досі публікуються сторінки щоденника письменника.
Так, вони стосуються насамперед біографії та творчості І. Чендея, але також безцінні для відтворення літературного процесу.
Перший том листування на 668 великоформатних сторінках приємно вразив і навіть викликав сумнів: а чи вміститься весь масив листування у десятитомнику?
У такому обсязі матеріалу «винен» насамперед сам Іван Чендей, який створив і зберіг унікальну для українських літераторів епістолярну спадщину. Чи є в українській літературі письменник, чий збережений епістолярій міг би дорівнятися до Чендеєвого?
Знайти кінці (й початки) серед огрому листів видавалося неможливим. Заява Сидора Кіраля, що він дасть лад кільком чималим коробкам листів, викликала легкий скепсис. Він розвіявся з появою надрукованого першого тому як наслідку подвижницької праці редактора-упорядника, автора розлогих коментарів С. Кіраля. У підсумку унікальне за обсягом і змістом листування І. Чендея перетворилося на унікальне для України видання письменницького епістолярію.
Дослідник витратив кілька літ лише на те, щоб розібрати і впорядкувати листування за адресатами і хронологією. І все це самотужки. С. Кіраль сам здійснив і комп’ютерний набір більшості текстів листів (для першого тому — всіх без винятку). Як кажуть, хочеш зробити добре — зроби сам. З другого боку, такою роботою часом займаються цілі науково-редакторські колективи. Видається, Сидора Кіраля охопили дослідницький азарт і натхнення в роботі. Він не обмежився впорядкуванням розсипаного листування і не пішов традиційним шляхом публікації окремо листів до кожного з адресатів, потім окремо — від кожного з адресатів до І. Чендея. С. Кіраль вирішив відтворити «Епістолярні діалоги» (підзаголовок монографії дослідника «Іван Чендей та київські критики: Епістолярні діалоги». Київ-Ужгород : ТОВ «РІК-У», 2021. 432 с.), чи «епістолярні романи», які часто тривали протягом десятиріч. Листування І. Чендея з окремим адресатом подається окремими розділами, у хронологічній послідовності відправлення-відповіді, тож перед читачем розгортається захоплива історія, інколи не без драматичних колізій.
Перший том — це «романи» з київськими критиками Віктором Костюченком, Костем Волинським, Іваном Дзюбою і Леонідом Коваленком, що подані окремими розділами. Іван Чендей переважно друкував свої листи на машинці й зберігав другий примірник. Проте не все з відправленого збереглося. Тому чимало зусиль і часу С. Кіралю довелося витратити на те, щоб зібрати листи І. Чендея до різних адресатів, переконати їхніх родичів зробити їх надбанням нації.
Подвижництво С. Кіраля не обмежилося лише цим. Найвищих похвал заслуговує примітковий апарат і коментарі до першого тому. Для зручності читання коментарі та примітки подані зразу до кожного розділу, а не в кінці тому, отже, «роман» між адресантом і адресатом набуває ще більшої повноти і багатогранності. Примітки і коментарі до кожного розділу можна сприймати і як окреме захопливе чтиво для фахівців. Інколи вони за обсягом більші, ніж «епістолярні романи». Наприклад, листування із І. Дзюбою — 66 сторінок, коментарі та примітки до нього — 114 сторінок.
Саме сумлінність і системність пошуковця дали змогу довести перший том листування І. Чендея ледь не до досконалості. Все це — стараннями і трудами однієї людини. А ще ж попереду дев’ять томів, зміст яких уже чітко розпланований, частина — готова до друку. Видається, що С. Кіраль завдяки 10-томнику епістолярію Івана Чендея, найвизначнішій своїй науково-упорядницько-редакторській праці, ввійде в історію нашого літературознавства.
Дай Боже здоров’я і сил Сидору Степановичу завершити задумане і — коштів для видання всіх томів, що різними шляхами залучають і вкладають у цю шляхетну справу родичі І. Чендея, які заслуговують на окрему подячну розповідь. У підсумку отримаємо те, що не має аналогів в українському літературознавстві. Наклад першого тому, як і монографії С. Кіраля на основі цього тому, — лише 200 примірників. Зрозуміло, що листування Івана Чендея призначене передусім для літературознавців. Проте 200 примірників — таки малувато!
Друк таких книжок, як листування Чендея, мусить фінансуватися Інститутом української книги, різними державними і недержавними програмами, грантами тощо. Тоді подвижницька праця Сидора Кіраля отримає належну оцінку не лише від інших фахівців, а й від державної влади.
Микола ВАСЬКІВ, доктор філологічних наук, професор.
Ужгород.
