Наймолодша учасниця групи "Горовиць-Дебют" отримує спеціальний приз конкурсу.

У зв’язку із пандемією Covid-19, групи «Горовиць-Дебют» і Молодшу групу проведуть у форматі «онлайн».

Напередодні старту змагань Президент Міжнародного благодійного фонду конкурсу Володимира Горовиця Ірина Полстянкіна розповіла про ключові зміни для цього року та плани на майбутнє.

– Пані Ірино, у зв’язку із пандемією конкурс відмінявся двічі. Чи важко дається, так би мовити, «повернення» цієї події у конкурсну течію?

– Справді, нам довелося перенести проведення ХІІ конкурсу: у квітні 2020 року, коли ми саме готувалися до святкування свого 25-ліття, Європа вже страждала від пандемії. Проте і восени, куди було перенесено конкурс, ми не змогли втілити його через високий рівень захворюваності на коронавірус уже у Києві. Сьогодні я не можу говорити про якісь незрозумілі труднощі, всі вони пов’язані з обмеженнями, яких увесь світ дотримується заради збереження життя. На жаль, ці реалії ми мусимо поки що прийняти. Проте в цілому я не можу сказати, що повертати конкурс важко, адже нам дуже пощастило мати таких організаторів, як Міністерство культури та інформаційної політики України й Департамент культури КМДА. Організаторський корпус працює, як годинниковий механізм, ми маємо стабільне фінансування, а це ніщо інше, як ознака нашої впевненості у завтрашньому дні.

– За останній рік переважна кількість відомих світових музичних конкурсів прозвучала онлайн, і Конкурс пам’яті Володимира Горовиця, як ми бачимо, також змушений на певний час стати дистанційним. Як же конкретно відбуватимуться змагання у «Горовиць-Дебюті» й Молодшій групі, адже як мінімум остання згадана категорія має таку вимогу, як гра концерту з оркестром?

– Для цього конкурсу ми були вимушені відмовитися від проведення ІІІ туру у Молодшій групі, де, власне, учасники й повинні зіграти у супроводі оркестру. На жаль, в онлайні немає жодного варіанту, який би допоміг втілити таку акцію. Номінація «D» «Горовиць-Дебюту» відбудеться без змін. Одночасно для слухачів і членів журі запускається трансляція на YouTube-каналі конкурсу, тобто хоч змагання відбуваються і за відеозаписами, але відслуховують конкурсний матеріал в режимі реального часу.

– Скільки заявок ви отримали цього року і які країни беруть участь у події?

– Загалом ми почуємо 48 юних піаністів із Білорусі, Ізраїлю, Індонезії, Китаю, Литви, Об’єднаних Арабських Еміратів, Сполучених Штатів Америки, Таїланду і, звісно, України.

– Коли приймалося рішення про проведення конкурсу онлайн, чи ставили ви собі якісь певні цілі?

– Деякою мірою, так. Ми розуміли, що карантин вніс свої корективи у конкурсне життя, адже не всі однаково адаптувалися до дистанційного навчання, і ми можемо мати проблеми із кількістю учасників. Проте, ми сподівалися розширити нашу «географію», адже інакше конкурсанти з-закордону не доїхали б у достойній кількості через Covid-19. Якби «міжнародність» не була дотримана, ми могли б перетворитися у всеукраїнський конкурс, що є не припустимо. Я вважаю, що наш план вдався, адже незалежно від тих труднощів, які долають наші учасники на шляху до сформованої заявки, ми побачимо юних піаністів із 9-ти країн світу, серед яких три – Індонезія, Таїланд та Об’єднані Арабські Емірати – представлені на конкурсі вперше!

– Чи був час у оргкомітету подумати про майбутнє Конкурсу Горовиця, адже проведення Середньої групи планується вже навесні?

– Наразі ми зважуємо різні варіанти: або конкурс відбудеться повністю наживо, чому ми, звісно, надаємо перевагу, або ж перші два тури, як і відбірковий, пройдуть дистанційно, а вже третій у залі – нехай навіть без глядача, але в залі.

Як ви ставитеся до переходу конкурсів у дистанційну форму?

– Я можу сказати лиш те, що у такій ситуації це – єдиний можливий варіант для нас. Конкурси – це прекрасні майданчики для початку кар’єри, на яких молодий музикант може гучно заявити про себе, і тому потрібно намагатися зберегти їх і повернути до live-формату. На конкурсі легко бути «видимим» – для педагогів, антрепренерів чи менеджерів. У процесі виступів, особливо коли ми говоримо про серйозні дво- і тритурні змагання, є можливість об’єктивно оцінити, як виконавець тримає форму, як поводиться на сцені, наскільки він емпатичний і привабливий для публіки. Саме це формує попит на артиста. Тобто конкурс – це досі найкраща платформа для виявлення потенціалу музиканта.

– Із цього витікає, що навіть якщо змагання проходить наживо, але без слухача у залі, а просто із трансляцією, це не приносить того результату виконавцю, якого він очікує від публічного виступу?

– На жаль, так. Я запитувала багатьох наших лауреатів, як вони почуваються, коли виходять на сцену порожньої зали, де є лише журі, і вони всі, як один, відповідали: «Погано!». Немає реакції, немає заохочення – лише аура оцінювання. Це часто вводить у ступор, не дає імпульсу до пробудження творчості на сцені; немає того потрібного відчуття «як востаннє», «тут і зараз». Не для всіх, звичайно, але для багатьох.

– Як узагалі позначається карантин на музичному мистецтві?

– Фізична дистанція призводить до музичної дистанції. Дистанція – протилежність контакту, а контакт – саме він – сприяє творчості. Окрім цього, через дистанцію порушується екологія культури – в найглобальнішому сенсі слова. Це стосується не лише сфери конкурсів, концертів, гастролей, майстеркласів, а і сфери спілкування в цілому.

– На початку 2020-го ви анонсували дуже багато цікавих подій, запланованих на честь 25-річчя Конкурсу Горовиця, проте через локдаун ці плани довелося скасувати. І цікаві концерти, й прем'єри, й гастролі – хоч щось удасться втілити в майбутньому?

– Особисто ми намагаємося зберегти усі домовленості, та і наші партнери нічого не відміняють! І концерт наших лауреатів у Больцано (Італія) переноситься на наступний рік, і концерт у Парижі (Франція) переноситься, і всі українські проєкти, що були заплановані на честь святкування, ми обов'язково втілимо, але трішки згодом. Звісно, вони будуть вже без прив’язки до ювілею, проте відбудуться.

– А як щодо іменинного торта?.. він буде?

– Обов'язково! Щойно епідеміологічна ситуація дозволить розділити його з нашими друзями, ми обов’язково загадаємо бажання й разом задмухаємо свічки на ньому, і, як ми кажемо у Конкурсі Горовиця, #ЦеЗбудеться!