Про те, як змінювалася українська мова, її норми та стандарти письма на території Дніпропетровщини з 18 століття й до сьогодні розповіли у Музеї історії місцевого самоврядування області з нагоди Дня української писемності та мови.
Майже тисяча експонатів, присвячених місцевому самоврядуванню, розмістилися тут на двохстах квадратних метрах.
Заввідділу музею Максим Кавун зазначив, що у фондах збереглися унікальні приклади української писемності — зокрема, рукописні рапорти останнього кошового отамана Січі Петра Калнишевського, датовані 1768-м та 1772 роком.
«Ці документи написані напівросійською-напівукраїнською мовою. Використовуються титулярні, давно забуті мовні звороти: «Вашего превосходительства всеподданнейший всенижайший всепокорнейший слуга...». Також у тексті ми бачимо букву «h» (ять) і так звані виносні голосні. Це особлива форма правопису, коли приголосні пишуться внизу рядка, а голосні — вгорі», — зазначив історик.
Також тут є документ, що засвідчує маловідому назву обласного центру. 1926 року рішенням сесії Всеукраїнського центрального виконкому Катеринослав назвали українською назвою середнього роду «Дніпро-Петровське».
«Така форма використовувалася чотири-п’ять років. Збереглися листівки, де наше місто зазначено як «Дніпро-Петровське». Потім назву змінили на бездефісне «Дніпропетровське». А чоловічий рід «Дніпропетровськ» почали використовувати після 1933 року», — каже краєзнавець.
За його словами, у 19 столітті область була полілінгвістичною: окрім української, тут спілкувалися російською, ідиш, французькою та німецькою мовами. Письмову українську 1917—1921 років можна побачити в газетах тих років.
«Є в музеї екземпляр газети українською мовою «Верходніпровська повітова земська газета» від 9 грудня 1918 року. Вона виходила тричі на тиждень і містила матеріали про революційні події в повіті. Тут розміщені новини, вірші та проза. Це справді унікальна газета», — вважає Максим Кавун.
Дніпро.
