Чиновники Державної міграційної служби відмовляють Ларисі Янг (Лісовській) у праві жити у країні, за яку віддав життя її батько, військовий і громадський діяч УНР, письменник, автор легендарного документального роману «Холодний Яр».
Телефонний дзвінок до черкаського корпункту «Голосу України» був тривожним. Пані Леся (так називають її друзі), повідомляла, що у грудні влада має намір депортувати її, громадянку США, з України.
— Уже майже рік, як мешкаю я у Львові. Мені 67 років і решту життя, відпущеного Богом, хочу присвятити справі мого батька. Я подала відповідні документи у міграційну службу, аби дали мені дозвіл на постійне місце проживання. Та службовці цієї установи вимагають від мене підтвердження того, що Юрій Городянин-Лісовський (це справжнє прізвище батька), ... народився в Україні. Я не можу надати їм батькову метрику, адже він з юності брав участь у найнебезпечніших військових операціях, був у підпіллі, у більшовицьких в’язницях, таборах, де документи, ясна річ, просто знищувалися...
Після трагічної смерті Юрія, його дружина з донькою Лесею потрапили за океан. Там 26-річна Галина вдруге вийшла заміж за українського емігранта. Тільки у 12 років Леся дізналася, хто насправді є її батьком. Закінчила університет. Займалася літературою, педагогічною діяльністю. Вийшла заміж, народила трьох дочок. У 1994 році Леся вперше приїхала в Україну. Згодом вона приїжджала знову, у знаменитий Холодний Яр, до Чигирина, Медведівки, аж поки тяжка хвороба не поставила її на межу життя і смерті.
— Я була приречена,— пригадувала пережите моя співрозмовниця. — Залишалося жити кілька місяців, і я подумки прощалася з рідними... Моє життя врятувала найстарша донька, Ляля. Вона віддала мені половину своєї печінки. Складну операцію по пересадці зробив в Америці український хірург... Після року реабілітації приїхала до Львова, міста, в яке безмежно був закоханий мій батько. Я теж відчуваю тут себе вдома. Мені рідна і близька львівська атмосфера. Відшукала на площі Ринок дім і квартиру, де Горліс-Горський писав «Холодний Яр». Знайшла чимало документальних матеріалів. Хочу разом з однодумцями, зі своєю донькою, Лялею Лісовською, створити музей. Почала працювати над організацією всеукраїнського товариства імені Юрія Горліса-Горського. Пишу книгу про батька. Триває робота над перевиданням «Холодного Яру» англійською мовою. Справ і задумів дуже багато, аби не оця прикрість з відмовою мені у праві постійного проживання в Україні...
Далі пані Леся повідала, що за розповідями її 89-літньої мами (вона за станом здоров’я не може переїхати в Україну і мешкає у США), у батька була рідна сестра. Разом зі своєю донькою сестра під час минулої війни перебувала у Києві.
— Може бути, що батькова племінниця, а моя двоюрідна сестра, досі живе в Україні, — припускає Леся Юріївна. — Я не знаю навіть її імені, лише дівоче прізвище — Городянин-Лісовська. Аби мені знайти цю близьку людину, я б, напевно, багато що нового довідалася про батька. Можливо, навіть у сестриному архіві зберігаються документи родини Городянинів-Лісовських...
Утім, переконаний львівський адвокат Андрій Грінчук, для підтвердження українських коренів Янг (Лісовської) достатньо архівного документа про шлюб Юрія Городянина-Лісовського з Галиною Талащук, який має пані Леся. У посвідці про одруження вказані місце, число і рік народження наречених.
Поки що незрозуміло, зазначає адвокат, чому міграційна служба вимагає додаткових паперів.
Справді, формалістський підхід до надання права на постійне місце проживання доньці визначного українського діяча, письменника-патріота, викликає чимало запитань. У Законі України «Про імміграцію» чітко вказано, що «особам, імміграція яких становить державний інтерес України», надається українське громадянство поза квотою імміграції. То хіба громадська, патріотично-просвітницька діяльність Лариси Янг (Лісовської) не потрібна державі? Хіба її прагнення увічнити пам’ять про Великого Українця, котрий став для наступних поколінь взірцем саможертовного служіння Вітчизні, не є справою державної ваги?
Сподіватимемося, що міграційна служба дасть відповіді на ці запитання, і непростий шлях Лариси Юріївни Янг (Лісовської) до своєї Батьківщини завершиться успішно.
Черкаська область.
Лариса Янг-Лісовська біля пам’ятника батькові, Юрію Горлісу-Горському, у «столиці» Холодного Яру, селі Мельники Чигиринського району.
Фото Назара ОБІДЗІНСЬКОГО.
P. S. Нам вдалося зв’язатися з відповідальним працівником відділу міграційної роботи головного управління Державної міграційної служби у Львівській області Романом Боєчком. Він сказав: «Поки не буде надано документів про народження батьків пані Лариси в Україні — це питання не вирішиться. Служба діє у рамках Закону України «Про імміграцію» і не вигадує нічого зайвого».
Коментарі тут зайві. Редакція «Голосу України» чекатиме відповіді від керівництва Державної міграційної служби України.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Юрій Городянин-Лісовський (літературне псевдо Юрій Горліс-Горський, військове — осавул Залізняк) народився 14 січня 1898 року у Полтаві. У роки національно-визвольних змагань (1918—1922) був старшиною-кіннотником Запорозької дивізії Армії УНР, осавулом полку гайдамаків Холодного Яру. У 1934 році, у Львові, написав роман «Холодний Яр», який став культовою книгою для мільйонів українців. У 1943-му одружився з Галиною Талащук, про що свідчить запис у метричній книзі церкви Святого Георгія у Львові. Загинув Юрій Горліс-Горський у 1946 році у таборі для переміщених осіб німецького містечка Новий Ульм. Новонародженій донечці Юрія та Галини було тоді лише два дні...
З книги Романа Коваля «Коли кулі співали».
