Дуже чітко уявляю країну, в якій мені хотілося б жити. Питання — в якій перспективі. Вважаю, що в нас є всі можливості стати країною технологічно розвиненою. Усі закони, спрямовані на сприяння розвитку ІТ-галузі в Україні, мають отримувати одностайну підтримку в сесійній залі. Єдині суперечки, які можуть бути, — це як зробити ці закони ще кращими, ніж вони написані авторами. Але в жодному разі не про те, щоб додати свої політичні «хотілки» і робити на цьому політичний хайп, як це було із законом про Дія Сіті. Такі закони потрібні для того, щоб наша ІТ-галузь становила щонайменше 10 відсотків економіки, приносила 20 мільярдів гривень на рік і зайняла півмільйона людей. Це цілком осяжна історія. Це не про далекі перспективи. Можемо досягнути цього впродовж найближчих двох—п’яти років. У нас для цього є все: виші, які готують фахівців, наші власні компанії, які стали юнікорнами (щось рідкісне, що має високу цінність — Прим. авт.) і коштують у світі понад мільярд доларів. Один із таких прикладів — Grammarly. Це сервіс фантастичного рівня. До них ніхто такого в світі не робив, аналогів немає. І це зробили українці!

Усе-таки маємо залишатися розвиненою країною не лише в сфері комп’ютерних технологій, а й у сфері високотехнологічного виробництва. Такі підприємства, як ДП «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» — «Машпроект», АО «Турбоатом», науково-виробниче об’єднання імені Фрунзе, конструкторське бюро «Південне», Південний машинобудівний завод... На щастя таких підприємств ще є багато і треба дбайливо до них ставитися. Незабаром ми подамо законопроект, який дасть змогу об’єднати їх у такий своєрідний кластер — компанію, яка не просто вироблятиме щось, а встановлюватиме цілі комплекси. На-приклад, газокомпресорні станції. Раніше одне підприємство виготовляло турбіну, інше — насоси, третє — ще якісь комплектуючі. Тепер маємо можливість створити інтегральну компанію, яка робитиме все, як кажуть, «під ключ». Тоді ми в своїй країні навчимося вирішувати комплексні проблеми і конкурувати на зовнішніх ринках. Ми здатні на це. Просто ніхто цим не займався. Не буду нікого звинувачувати — парламент працює важко. Людям ззовні, можливо, й здається: ну що вони там роблять — тільки на кнопки тиснуть. Але основна робота відбувається поза межами зали. Багато часу втрачається через політичні суперечки. Можливо, й дійшли б у наших попередників до цього руки, але так не сталося. Дійшли от у нас. І ми це зробимо.

Маємо також розвивати свій агробізнес. Навіть просто проїжджаючи країною, можна помітити: якщо в регіоні є процвітаюча агрофірма, то навіть будинки в людей зовсім інші. Вони живуть набагато якісніше. Там з’являються нові переробні комплекси, туди заходять західні компанії — і не для того, щоб купити землю, як нас лякали, а зі своїми насінням, технікою, технологіями. Наприклад, той само Дніпровський шинний завод уже був майже помер. Тепер там відновлюється виробництво, бо з’явився попит на колеса для вантажівок та тракторів, які використовуються в сільському господарстві. Це так працює — одне чіпляється за інше і витягує нас на гідний рівень життя. Тому бачу ще один такий перспективний сектор — це сектор високотехнологічного сільського господарства. Де люди працюватимуть не з сохою, а з надсучасними машинами. Та вироблятимуть надсучасну продукцію, яка вже має попит в усьому світі. Звісно, ці люди отримуватимуть чудову зарплату, вони не соромитимуться своєї роботи і працюватимуть у чудових умовах. І це вже починається, хоча це процес не одного дня.

А ще я бачу нашу країну як потужний центр освіти. У нас для цього є всі передумови. Треба дати вищій освіті більше прав і можливостей. Треба, щоб вони не боялися брати ці пава та можливості. Переконаний, наші виші можуть і займатимуть високі позиції у світових рейтингах.

Бачу Україну країною вільною. Вільною не лише від іноземного панування, хоча це й передусім. Але вільною за духом волі та свободи. Щоб люди тут знаходили реалізацію у будь-якій сфері. Хотів би жити в країні, де кожен, хто має здібність до чогось, матиме можливість її реалізовувати і за рахунок цього гідно жити. Звісно, хтось буде більш багатим, а хтось — менш, але життя кожного має бути гідним. А хто за віком уже не може працювати, також житиме достойно — за рахунок накопичених упродовж життя пенсій. У міру того, як ми реалізовуємо наші економічні можливості, ми піднімаємо мінімальні зарплати та пенсії, намагаємося індексувати виплати. Цього недостатньо, і це зрозуміло. Але ніщо не береться нізвідки: щоб мати гідне життя, його треба збудувати.