До децентралізації її обирали депутатом Блажівської сільради Рокитнівського району. Адже у селі Залав’я, яке віднедавна входить до Рокитнівської тергромади, Любов Антонівна — шанована людина, знає усіх, бо працює бібліотекарем.

У поліське село Залав’я дівчина з Сум потрапила після одруження з місцевим мешканцем Петром Ушком.

— Познайомилися в Таллінні, куди я приїхала провідати брата, який служив в армії. Він саме складав присягу. Разом із братом служив і Петро Ушко. Через п’ять років ми одружилися і приїхали у Залав’я, — згадує Любов Антонівна. — Побудували хату. Тут народилися семеро наших діток: Руслан, Віра, Давид, Олександр, Едуард, Лія, Анна.

За хороше виховання дітей Любов Антонівна удостоєна звання «Мати-героїня».

На жаль, старший син Руслан, який навчався у Харківській юридичній академії імені Ярослава Мудрого, загинув у ДТП. Тяжко переносило подружжя втрату сина... Але жили заради інших — виводили дітей у люди.
Донька Віра закінчила Сумський держуніверситет, до відпустки з догляду за дитиною працювала у Блажівській сільраді. У неї хороша сім’я, двоє діток, живуть у селищі Рокитному. Син Давид мешкає недалеко від батьків у Залав’ї. Одружений, має трирічного синочка. Олександр закінчив профтехучилище, живе у селищі Рокитному, одружений, виховує трьох діток. Син Едуард — лікар-кардіолог у Зарічному, працює завідувачем поліклініки.

Одружений. Лія закінчила Сумський медколедж, живе в Сумах — на батьківщині мами, заміжня, має двох синочків. Анна теж має університетську освіту, вона магістр права, заміжня, працює у Рокитнівській селищній раді.

— Як же ви утримували таку велику родину? — цікавлюсь.

— Як усі, працювали. Тримали підсобне господарство. Ніколи не готувала страв без м’яса. У нашій хаті завжди всі були ситі та доглянуті. Про це дбав чоловік Петро Петрович, який працював у місцевому колгоспі, а коли той розпався, їздив на заробітки, — каже Любов Антонівна.

1 січня Петру Петровичу виповнилося 60 років. На ювілей з’їхалися всі діти зі своїми родинами. Щоправда, Лія прихворіла.

— Це був дуже щасливий день. Ми тішились онуками, яких дуже любимо, спілкувалися з дітьми, — каже Любов Антонівна, яка у злагоді, мирі та любові прожила з Петром Петровичем тридцять шість років.

Рівне.

На знімку: подружжя Любові та Петра Ушків.

Фото із сімейного альбому.