Не є виключенням і нинішній рік, бо додався ще один предмет — математика. Відтепер державна підсумкова атестація у формі ЗНО з цієї дисципліни є обов’язковою для складання разом із українською мовою та літературою, історією або іноземною мовою та ще одним із предметів, серед яких історія України, біологія, географія, фізика, хімія, англійська, іспанська, німецька або французька мови.

Перелік начебто і непоганий, бо має засвідчити, що вітчизняна середня освіта готує інтелектуальних і добре освічених випускників. Але чи всі вони опановують ці предмети? І чи всім потрібні глибокі знання із дисциплін, які вони вважають «непрофільними»? Однозначної відповіді на ці запитання немає ані серед учнів і їхніх батьків, ані серед вчителів.

З Вікою, одинадцятикласницею однієї з хмельницьких шкіл, ми зустрілися під час її занять з репетитором. Вибір дівчини був добре продуманий і усвідомлений. Хоча навчається на відмінно, проте переконана: додаткові заняття з досвідченим педагогом мають допомогти. За урок з української мови, котрий триває майже дві години, платить 200 гривень. Каже, це стартова ціна, яку виставляють репетитори. Дехто з викладачів, користуючись моментом, піднімає її у півтора раза чи навіть удвічі. Є чимало різних курсів, котрі пропонують послуги репетиторства з різних предметів. Там вартість може бути трохи меншою, але тільки через те, що заняття групові.

Щоправда, і їх ефективність не така висока.

Далеко не кожна родина може дозволити собі витратити три—чотири тисячі гривень на місяць на репетиторство. А саме у стільки може стати додаткове навчання, якщо займатись з кількох предметів. На цьому намагаються не економити ті, кому справді потрібен високий бал для вступу до вишу. Нині витрат і труднощів їм трохи додалось. Насамперед це стосується гуманітаріїв. Якщо минулими роками вони не надто зосереджувались на точних науках, то тепер багато хто змушений вдатись до додаткових занять з математики, щоб вона не «посадила» загальний рейтинговий бал при вступі.

Віка хоче бути журналістом. Але те, чи зможе вона безплатно опановувати свою спеціальність та чи й взагалі стане студенткою, тепер залежатиме не тільки від знання мови, літератури, історії, що логічно для обраної професії чи творчих здібностей, а й від уміння розв’язати приклад з алгебри і задачу з геометрії. Знання з математики перевірятимуть під час вступу на низку гуманітарних спеціальностей. Відповідно до затверджених наказом МОН

Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2022 році, сертифікат ЗНО з цього предмета доведеться подавати і майбутнім журналістам.

Спілкуючись на цю тему з викладачами, довелось почути різні думки. Та багато з них зазначили, що останнім часом у суспільстві почало змінюватись ставлення до вищої освіти. Якщо ще кілька років тому майже обов’язковим був вступ до вишу, то тепер дедалі більше молодих людей та їхніх батьків усвідомлюють: університетський диплом не гарантує успішного працевлаштування і пристойних заробітків. Ринок праці вимагає саме представників робітничих професій.

На цьому тлі запровадження обов’язкового іспиту з математики має не надто логічний вигляд. Тим більше що і минулими роками з ним вдавалось впоратись далеко не всім навіть із кола тих, хто робив ставку на цей предмет при вступі до вишу. Приміром, торік на Хмельниччині ЗНО з математики написали трохи більш як вісім тисяч учнів. При цьому майже 33 відсотки учасників так і не подолали поріг склав/не склав, тобто завалили тестування.

Найгірші результати були у випускників закладів професійно-технічної освіти. Із 439 учасників понад 67 відсотків(!) ЗНО з цієї дисципліни не здолало.

Щоправда, це не стало трагедією. Адже серед тих, хто складав ДПА у формі ЗНО із математики, далеко не всі планували вступати до університетів. А ще тому, що навіть невтішні результати тестування не вплинули на отримання документа про здобуття загальної середньої освіти. Адже навіть тим, хто не подолав поріг на ЗНО, виставили оцінку з ДПА з цієї ж дисципліни. Зрозуміло, що невисокі знання позначилися «одиничками» та «двійками» в атестатах. Математиком із такими результатами не станеш. Але, зрештою, у кожного свої можливості і свій рівень опанування справді непростого предмета. Та чи справді всі хочуть і повинні знати поріг своїх математичних можливостей?

Раніше тестування з математики було необов’язковим для випускників. Складати ЗНО з цієї дисципліни наважувалися найуспішніші учні, яким це було необхідно для вступу. А що очікувати, коли за розв’язання задач і прикладів беруться усі?

Звичайно, є й інша статистика, котра стосується гімназій і колегіумів області, де відповідно 16,72 та 18,89 відсотка тих, хто складав такий іспит, отримали від 180 до 200 балів. Хороший результат. Але стосується він дуже малої кількості випускників.

Для порівняння варто навести результати торішнього ЗНО випускників області з української мови. В ньому брали участь 9668 учасників. Завалили його 8,62 відсотка, тобто майже вчетверо менше, ніж з попереднього предмета. А кількість тих, хто отримав від 160 до 200 балів, сягнула майже третини.

Чи означає це, що ми з країни, де розвивалися природничі науки, перетворились на державу гуманітаріїв? До певної міри так. І причина не тільки у тому, що для вивчення точних наук потрібні певні здібності. Освіта у цій сфері віками була елітарною, призначеною справді для обраних і обдарованих. Тож головне, щоб суспільство цінувало цю еліту. Чим, на жаль, не можемо похвалитися тепер. Попит на фахівців у галузі математики, фізики, хімії, біології тощо на вітчизняному ринку праці стає дедалі меншим. Тим часом молоді науковці здебільшого намагаються збудувати свою кар’єру за кордоном.

А коли так, то чого прагнемо досягти, запроваджуючи обов’язкове ЗНО з математики? Якщо йдеться про визначення загального рівня освіченості нації, то навряд чи варто сподіватися на високі результати. Якщо про заохочення до вивчення точних наук, то хіба з цього треба починати? Чому не з підвищення рівня викладання?

Якщо ж хочемо дізнатись, чи всі випускники зможуть виконати хоча б елементарні арифметичні дії без калькулятора, то навряд чи варто вдаватись до таких масштабних проектів, як ЗНО.

Хай там як, а випускникам таки доведеться штурмувати ці вершини знань. Немає сумніву: розумним, наполегливим, здібним і спраглим до навчання вони підкоряться. Але не варто розчаровуватись і тим, для кого граніт науки виявиться затвердим. Це лише підказка, що життя подарувало їм інші здібності та можливості. Варто тільки їх розгледіти і скористатися ними.

Хмельницький.