Вона створює вишиті картини та ікони, оздоблює рушники, подушки, сорочки. Навчилася вишивки вона ще маленькою, у тітки. Тож займається цим усе життя.
«Кладу міцні окуляри на ніс, бо зір пенсіонерки вже не той, і раз за разом верчу голкою. От і вся робота. Тривалий час я працювала в газовій конторі і тільки після роботи, поладнавши всі домашні справи й ближче присунувши нічну лампу, тихенько присідала на стільчик і бралась до вишивання, зокрема й бісером», — розповідає жінка.
У Глибокій кажуть, що якби сьогодні зібрати воєдино її численні рушники, подушки, жіночі сорочки та настінні картини, то можна було б відкрити хатній музей. За найскромнішими підрахунками Олени Василівни, таких експонатів у ньому розмістилось би не менше тисячі.
Нині пані Олена, як турботлива мати, завершує своє вишивання, щоб незабаром прикрасити ним кімнати дочки у її новому будинку.
Утім, краще побачити роботи Олени Максимюк, ніж про них читати.
Чернівецька область.
Фото Василя Гейніша.
