Там нині після реформи децентралізації гризуть граніт науки 135 дітей із 11 населених пунктів колишніх Морозівської, Старовороб’ївської, Будо-вороб’ївської та Нововороб’ївської сільських рад. Із них 69 учнів та ще приблизно десяток дошкільнят на навчання підвозить шкільний автобус. Оскільки довжина маршруту становить майже 200 кілометрів, то на нього виділено два транспортні засоби: «Богдан» та 30-річну «Кубань» (на знімку), що дісталась у спадок освітянам від працівників культури Малинщини. Все б нічого, але останнім часом діти на навчання підвозяться з великими перебоями, до школи потрапляють, мерзнучи на морозі, аж на третій урок.

— Допоможіть, будь ласка, розв’язати цю проблему, бо ми вже не знаємо, хто лікуватиме наших дітей і хто їх навчатиме, — хвилюється мама третьокласника цієї школи Юлія Тимошенко.

— Наш автобус постійно забирають на інші маршрути, а ми перебиваємося чим доведеться. «Кубань» давно вичерпала свій ресурс. Таке навантаження цей автобус витримати вже не може: забрати вчителів із Малина, а потім звозити з усіх сіл діток. У такому разі за день на спідометрі автобуса 250 кілометрів накручується. А ось під час 15-градусних морозів він поламався просто на дорозі, коли віз вчителів... Нам дали замість нього «Газель» на 12 посадкових місць. Скажіть, будь ласка, як нею можна привезти 25 учнів та одне дошкільнятко, котрі доїжджають на навчання із Морозівки? Діти на руках тримають одне одного, намагаючись поміститися у холодному автобусі. І це все — під час нової хвилі коронавірусу, коли знову почали масово хворіти дорослі й діти. Це ж знущання над учнями, які годинами мерзнуть в очікуванні автобуса, до того ж — кричуще порушення правил перевезення дітей. А коли вони зрештою приїжджають на навчання наприкінці другого уроку, то молодшим школярам уже незабаром потрібно збиратися додому. І це ми називаємо якісною освітою? Коли закривали школу в Морозівці, можновладці в один голос торочили, що придбають новий автобус, але, як то кажуть, віз і нині там. У мене навіть збереглася офіційна відповідь начальника управління освіти, молоді, спорту та національно-патріотичного виховання Малинської міської ради Віталія Коробейника, де посадовець запевняв, що новий автобус буде придбано і передано саме на цей маршрут.

Схвильовані ситуацією, що склалася, і вчителі школи.

— Окрім того, що ми вдосвіта вже на ногах, бо повинні до 7-ї години ранку дістатися з різних мікрорайонів міста до центру, щоб пересісти у шкільний автобус, ми також щодня — немов на пороховій бочці: то чекаємо автобуса, то він ламається, то чекаємо в школі дітей, яких звозять із сіл на навчання, — бідкаються вчителі. — У нас із Будо-Вороб’їв доїжджають 13 діток, з Різні — п’ятеро, з Рудні — шестеро, зі Старих Вороб’їв — 16 учнів і двоє дошкільнят, двоє — з Яблунівки, троє — зі Студня, а найбільше дітей — 25 і кілька дошкільнят — із Морозівки та навколишніх сіл. Чому тендер на придбання автобуса не можна було оголосити й провести раніше, адже школу в Морозівці закрили, хоч і далеко не в законний спосіб, ще в травні минулого року? А потім нам будуть дорікати, що діти в селі не отримують такої якісної освіти, як у містах... То від кого це залежить? Уже від організації такого «підвезення» почали хворіти й ми, вчителі, а що вже казати про дітей. Може, досить експериментувати над дітьми, батьками, педагогами, бо терпець скоро може й увірватись...
Повністю підтримує батьків, дітей та вчителів і староста Нововороб’ївського старостинського округу Володимир Деняченко.

— За цей період телефони у мене і в директора школи — «червоні» від дзвінків, — констатував Володимир Миколайович. — Батьки скаржаться на підвезення їхніх дітей, але що ми можемо зробити, коли та «Кубань» має проблеми з радіатором, а віднедавна — ще й з мотором... «Газель» замала для перевезення такої кількості дітей. Вихід один — придбати новий автобус, але щось із цим процесом керівництво громади дуже довго зволікає. Адже перш ніж впроваджувати якісь реформи, нововведення, варто було б вивчити все достеменно із самих низів, узгодити, порадитись, а тоді вже реалізовувати, а не робити поспіхом, про людське око, внаслідок чого страждають прості люди. Недарма ж у народі кажуть: сім разів відміряй — один відріж!

Такі збої з доставкою дітей і вчителів у сільські навчальні заклади краю — переважно через зношеність автобусів — трапляються і в інших населених пунктах громади.
Поділяє стурбованість батьків і головний освітянин Малинської громади Віталій Коробейник:

— Я розумію критику й емоції батьків, — прокоментував ситуацію він. — Так склалися обставини, що водій одного з автобусів захворів, і ми змушені були перенаправити автобус із цього маршруту у Ксаверів, щоб забезпечити безперебійний навчальний процес у всіх закладах загальної середньої освіти громади. «Газель» 2004 року випуску — резервний транспортний засіб, яким ми за потреби користуємося. Тому нині взяли його саме на цей напрямок. Так, він затісний для такої кількості дітей, але це — життя. Виходимо з того, що є, бо для того, щоб взяти в оренду автобуси приватного перевізника, потрібно провести тендер. Нині у 20 загальноосвітніх навчальних закладах краю десятьма шкільними автобусами підвозяться 550 учнів та більш як 30 дошкільнят, а також 215 педагогів. Загальний кілометраж у десяти напрямках підвезення школярів і дошкільнят становить майже 1 400 кілометрів. Деякі автобуси справді вже повністю вичерпали свій ресурс і потребують заміни. Незабаром ми збираємось оголосити тендер на придбання нового автобуса ЗАЗ на 30 посадкових місць саме для новоровоб’ївського напрямку. Його приблизна вартість — до 2 млн грн. Якщо тендер відбудеться без особливих затримок і збоїв, то вся процедура триватиме місяць-півтора, тож маємо надію, що закінчуватимемо навчальний рік уже з новим автобусом. Окрім цього, до завершення цього навчального року в громаді очікуємо на ще один шкільний автобус. Нині займаємось підготовкою подання до органів влади області з проханням виділити додаткові кошти на це.

Отже, у нас вкотре поставили віз поперед коня. Спочатку закрили школи, не врахувавши думки батьків та інтересів дітей, «звільнили» кошти, об’єднали сільради, а позитивних змін так і не відбулося. Заручниками ситуації, що склалася, знову стали батьки, діти і вчителі, реальні проблеми котрих чомусь ніхто не поспішає розв’язувати на місцях.

Фото автора.