Ірина Перун (ліворуч) під час поїздки з волонтерами на схід.

— Я — проста українська жінка, галичанка з діда-прадіда, — каже Ірина Михайлівна. — Народилася в селі Ціпівки в багатодітній селянській родині, нас було шестеро. Батьки працювали в колгоспі. Уже з раннього дитинства вони розвивали у нас відчуття родини, вчили шанувати сімейні традиції. Здобула вищу освіту у Львівському регіональному інституті держуправління Національної академії держуправління при Президенті України. Працювала спочатку землевпорядницею. Відтак мені люди довірили головувати у Вороцівській сільраді, що неподалік Львова. А під час минулих місцевих виборів очолила Івано-Франківську ТГ.

— Як вам — єдиній жінці, ще й самовисуванці — вдалося перемогти дев’ятьох претендентів-чоловіків на посаду голови ТГ?

— Не я перемогла, а мій попередній досвід роботи на посаді голови Вороцівської сільради, яка тепер входить в Івано-Франківську ТГ. Наша громада налічує 33 населені пункти неподалік Львова. Смт Івано-Франкове до 1946 року називалося Янів. Ім’я Великого Каменяра містечко на південному заході Розточчя, через яке пролягає міжнародна автотраса Львів — Краковець, отримало завдяки закоханості в цей край Івана Франка. Саме на березі Янівського озера він і створив поему «Мойсей».

Ірина Перун далека від думки, що наріканнями, просторікуванням та списуванням недоліків на попередників чогось доможешся. З її слів, вона завжди налаштована на плідну співпрацю та готова до діалогу з кожним, хто бажає зробити щось корисне для свого села. «Зрештою, я не сама. Моя команда в селищній раді згуртована з працьовитих, виважених і далекоглядних колег. Кожен обранець має галицьку ґаздівську жилку», — каже очільниця Івано-Франківської ТГ.

Минулий рік був надзвичайно насиченим і напруженим, адже він став формотворчим для усіх 33 населених пунктів, які восени 2020-го ввійшли до Івано-Франківської ТГ. А це — майже 20 тисяч мешканців! Але завдяки складнощам вдалося отримати чимало досвіду, згуртуватися та зміцнити громаду. Цілеспрямована робота дала змогу забезпечити належне функціонування закладів освіти, культури та медицини, комунального підприємства, покращити їх матеріально-технічний стан, осучаснити інфраструктуру багатьох сіл й загалом успішно реалізувати заплановане.

«Я вдячна всім, хто допомагав і допомагає селищній раді розвивати громаду практичними справами, конструктивними порадами та об’єктивними зауваженнями. Дякую й тим, хто критикує, — завдяки їм ми вдосконалюємося, виправляємо помилки і рухаємося вперед. Вдячна і депутатам усіх рівнів. Цьогоріч на нас чекає не менше роботи, але й віддача теж буде максимальною», — переконана Ірина Перун.

Від селища до кордону з державами ЄС — рукою подати. Ще в листопаді минулого року Івано-Франківською селищною радою було укладено перший договір про міжнародну співпрацю з польською ґміною Нароль Любачівського повіту Підкарпатського воєводства.

«Міжнародна угода, підписана мною та бургомістром міста і ґміни Нароль Ґжеґожем Домініком, беззаперечно стала історичною для нашої громади, — переконана Ірина Михайлівна. —  Кордон з ЄС повинен не розділяти, а об’єднувати. Ми готові вивчати і переймати досвід наших партнерів та ділитися своїм».

Щойно Ірина Михайлівна приступила до виконання обов’язків селищного голови, то одразу взяла участь у загальних зборах асоціації органів місцевого самоврядування «Єврорегіон Розточчя-Україна».

«Усі члени асоціації та гості були одностайними в тому, — каже Ірина Перун, — що разом наші громади мають великі можливості відстоювати свої права, що наш голос буде почуто і в Україні, і в ЄС. До речі, завдяки створенню Міжнародного біосферного резервату «Розточчя» селище стало відомим у світі. Отож, з’явилися нові перспективи розвитку прикордонних територій».

— Але ж ваш край славиться ще й народними майстрами та унікальними орнаментами... Надягаєте вишиванки?

— Маю і сорочок, і суконь з українськими візерунками чимало. Особливо до душі — вишиванки так званою яворівкою зі стародавніми квітковими орнаментами. Дуже люблю накидати на плечі українські хустки, які сприймаю як оберіг. Але наш край із давніх-давен славиться не лише вишивкою. В Івано-Франковому є Музей історії художніх ремесел Яворівщини. Там не так давно була презентована персональна виставка викладача художніх дисциплін Василя Яремина, якого вельми поважаю.

Ірина Перун переконана, що українці мають цінувати красу, створену народними умільцями, розвивати інтерес і повагу до традицій і культурної спадщини нашого народу. На думку цієї доброзичливої жінки, народне мистецтво важливе та потрібне в сучасному світі, бо робить людей світлішими, привітнішими.

Львівська область.

Фото надано автором.