Окремі посадовці від аграрного міністерства та академії аграрних наук нині наголошують на надлишкових запасах харчів у країні. Мовляв, незважаючи на бойові дії продовольча безпека нашої держави непохитна. Адже через ту саму війну експорт зерна, олії та іншого занепав, запасів усередині країни – повні засіки, а ще й озимі добре перезимували та й незабаром польові роботи зі щедрим урожаєм на фініші.

Але насправді не все так оптимістично. Взяти хоча б ті самі запаси в Україні олії на п’ять років, про які нам переконливо розповідають через засоби масової інформації ті міністри й академіки. Та, на жаль, вони чи то не знають, чи то забувають сказати, що цей продукт вже через рік-другий згіркне. З майбутніми зерновими, соняшниковими, буряковими та іншими здобутками на ланах також є питання.

Ось які аргументи наводить на своїй сторінці у Фейсбук аграрний експерт Андрій Ярмак, дещо розвіюючи бравурні реляції про надлишок у нас харчів:

1. Запаси зерна і олії, які ніби в Україні є, нині в тому числі й окупантів годують, бо дуже багато всього цього в регіоні, який зараз тимчасово окупований.

2. Зерно, і тим більше олія, під час зберігання псуються. Особливо якщо не забезпечуються оптимальні умови зберігання (а зараз вони в багатьох регіонах далекі від оптимальних). І тому частина з цього всього піде в смітник… Про які там «багаторічні» запаси можна взагалі говорити?!

3. Запаси, що є у нас зараз – це важкий тягар на балансі виробників замість грошей, на які ці запаси мали б вже перетворитися. Адже за ці гроші плюс кредити аграрії забезпечували б відтворення виробництва в новому циклі. А замість грошей пробуємо зберігати зерно, олійні й олію, тобто несемо додаткові витрати.

4. Без портів експортувати зможемо лише 10-20% (і то це оптимістично) тих зернових, олійних та олії, що у нас є. Навіть якщо війна закінчиться зараз, то до кінця року навряд-чи відновимо експорт через порти, адже порушено логістику та інфраструктуру. Відповідно, нині фермери, які без грошей готуються до сівби, повинні розуміти, звідки вони будуть брати кошти після збирання ще одного врожаю.

5. Сподіваюся, що ми всі розуміємо, що радіти надмірним запасам усе-таки не дуже розумно?

6. Тепер до раціону українця. Він складається далеко не тільки з зерна та олії, чи не так? А як щодо овочів, фруктів, м’яса, молока, риби?

7. Тваринництво – це бізнес, що є надзвичайно чутливим до ідеальних логістичних рішень: регулярне постачання кормів та ветпрепаратів, вчасна реалізація готової продукції на переробку, підтримання мікроклімату, належне фінансування всіх робіт, швидка логістика охолодженої готової продукції. Будь-який збій у цій системі -- і можна втратити весь цей бізнес. І з тваринництвом багато де просто біда, особливо в окупованих або оточених територіях.

8. Овочі та фрукти: де брати людей для проведення робіт у саду й на полі, а коли прийде час збирати, то взагалі не зрозуміло, що потрібно буде з цим робити. А потім це все має швидко експортуватися… Ризики високі.

9. Нагадаю, що основна частина запасів цибулі та низки інших овочів знаходиться на Херсонщині в тимчасово окупованих регіонах. Це все в сховищах без електрики і швидко псується. Також уже зараз мала б починатися реалізація ранньої продукції, виручка від якої «годує» сотні тисяч мешканців півдня, а продукція надходить в усі інші регіони. Фактично це все зараз не працює. Під загрозою також сівба та висадка овочів нового врожаю в цьому надважливому регіоні країни.

10. Риба з імпорту, імпортні фрукти – просто промовчу. Це все заходило, переважно, через порти. І коли буде відновлено імпорт – не зрозуміло. Тому поки що без них. А це досить важливий елемент харчового балансу країни.

11. На заході країни вже виникають локальні дефіцити харчових продуктів, адже там дуже багато переселенців. Закрити його за рахунок імпорту не виходить, адже в ЄС постачання контрактне і розписане у часі. А ще їм потрібно годувати плюс три мільйони українців! Більше того, вся система була налаштована на поставки з України, а не в Україну. Тому імпортувати продукти з Євросоюзу не особливо виходить! Наші мережі готові купити, але їх просто фізично немає у оптовиків ЄС. Тож потрібно закуповувати десь ще!

12. Європа не має можливості збільшити виробництво продуктів харчування швидко. Цей процес зайняв би роки і навряд-чи був би можливим в принципі, адже площі скорочуються, екологічні стандарти і обмеження постійно підвищуються.

Основний висновок такий: дійсно, у нас є запаси базових продуктів, але це зовсім не гарантує продовольчу безпеку Україні. А виробники, особливо продуктів з високою доданою вартістю, вже знаходяться на межі банкрутства і загроза щоденно зростає. Якщо є можливість організувати невеличкий город для себе цієї весни, мабуть, варто розглядати таку можливість. Упевнений, -- зазначає Андрій Ярмак, -- що світ нам допоможе пережити цей рік, але, як я вже багато разів говорив, врятувати посівну і агробізнес України може лише ЗСУ! Тому давайте всі зусилля зосередимо на підтримці хлопців, які б’ють рашистів і зробимо все можливе для підтримки наших героїчних аграріїв!

На знімку: дефіциту основних продуктів на полицях столичних супермаркетів нині не спостерігається.

Фото Галини КВІТКИ.