До повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію суверенної України тисячолітній Чернігів, Харків, Маріуполь, Херсон, Ірпінь, Буча, Гостомель, Волноваха, Бородянка були чудовими європейськими містами з історичною й сучасною забудовою, парками, музеями, фонтанами на площах. Тепер їхні вулиці і цілі мікрорайони нагадують кадри з найстрашніших фільмів про апокаліпсис. 

Приморський, ще недавно квітучий Маріуполь, що на Донеччині, жахає трупами на вулицях після бомбардувань і масштабними руйнуваннями. У півмільйонному місті не залишилося жодної будівлі без пошкоджень. Заступник міського голови Сергій Орлов зазначає, що 80–90 відсотків інфраструктури зруйновано. Тільки 15 березня російська авіація здійснила 22 авіанальоти та скинула на місто 100 бомб. 16 березня нелюди скинули 1000-кілограму бомбу на Маріупольський драмтеатр, у підвалах якого переховувалися сотні мирних людей з дітьми, а також атакували басейн «Нептун», де шукали прихисток місцеві мешканці. Супутник зафіксував біля драмтеатру великий напис «ДІТИ», що не зупинило російського льотчика-вбивцю. 20 березня російські окупанти скинули бомбу на школу мистецтв на Лівому березі Маріуполя, де ховалися 400 осіб. Прямий удар російська авіація завдала по Маріупольському пологовому будинку, де під обстрілами загинуло троє осіб, у тому числі маленька дівчинка, 17 осіб поранено. Пізніше від ран померла вагітна жінка, її ненароджену дитину врятувати не вдалося. Станом на 13 березня у Маріуполі загинуло 2 358 осіб – це ті, чиї тіла знайшли на вулиці. Водночас кількість тих, хто перебуває під завалами, не відома. Загиблих ховають у братських могилах або у дворах – 70 відсотків з них вдається ідентифікувати. 

Російська авіація розбомбила промисловий гігант «Азовсталь». Уже 25 днів оточений російськими військами Маріуполь потерпає від обстрілів та бомбардувань. Сергій Орлов повідомляє, що рятувальники не можуть виїжджати гасити пожежі, бо їхні машини під час обстрілів розбили, до того ж немає палива. У місті немає води, їжі, ліків – люди спускають воду із батарей опалення, набирають у калюжах, коли був сніг – топили його. Гуманітарну допомогу постраждалим російські окупанти не пропускають. 

Фактично більше не існує такого міста, як Волноваха Донецької області. Інфраструктура районного центру (в районі до війни мешкало 100 тисяч населення) повністю зруйнована авіаударами та артобстрілами. Більшість населення евакуйована гуманітарними коридорами. 25 днів ворожа артилерія та авіація прицільно б’ють по житлових кварталах мільйонного Харкова – тут зруйновано щонайменше 600 багатоповерхівок, крилатими ракетами знищена будівля Харківської облдержадміністрації в історичному центрі, пошкоджені міська рада, Каразінський університет, Успенський собор та інші храми, Палац праці, збудований у 1916 році, Академія управління, понад 50 шкіл та сім лікарень. Не вцілів Художній музей, втім, твори мистецтва не постраждали. Від бомбардувань вдалося заховати картини Івана Айвазовського, Іллі Рєпіна, зокрема його знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану», роботи Тараса Шевченка. 

Руйнування у місті, що не здається окупантам, такі, що, навіть якщо будуть гроші, на його відбудову підуть роки. 

Через постійні інтенсивні обстріли на межі гуманітарної катастрофи древній Чернігів. Місто потерпає від ворожої авіації, яка з великих висот скидає на житлові квартали бомби невибіркової дії ФАБ-500. Знищені житлові будинки, лікарні, школи, університет «Чернігівська політехніка», розбомблений Музей українських старожитностей Василя Тарновського (будівля XIX ст.). Збитки від руйнувань міська влада оцінює в 10 млрд доларів.

 За 20 днів у Чернігові загинуло понад 200 мирних мешканців, їх ховають у траншеях. У місті, що живе без води, електроенергії, має перебої з постачанням продуктів і ліків, учетверо порівняно з довоєнним часом збільшилася кількість смертей серед людей з хронічними хворобами. 

Міський голова Владислав Атрошенко наголошує, що у роки Другої світової Чернігів з 23 по 26 серпня 1941 року з лиця землі стерли німецькі фашисти. «Тепер цей злочин повторюють російські фашисти», – каже він. 

Знелюдніли Ірпінь, Буча, Ворзель – майже всі місцеві мешканці покинули розбомблені міста. Більшості з них не буде куди повернутися. На Луганщині не залишилося жодного населеного пункту, який би не постраждав від обстрілів російської армії.