Щоб вигнали всіх орків. Щоб ніхто не гинув. А ще…
Ну, щоб їх не було - усіх тих путіних, суркових, пєскових…
Ось саме ці мрії вирішив зобразити на папері хмельницький художник Денис Мельник. І коли дивишся на його роботи, розумієш, що про це насправді мріють не тисячі – мільйони українців.
Напевно, це і є та магія єднання, яку розбудила у нас війна. І більшість із нас переживає одні і ті ж почуття. У перші дні – страх і розгубленість. Потім – намагання бути корисним і робити хоч щось. Далі – волонтерство чи армія.
Усі ці кроки встиг зробити і Денис. І оскільки часу на розкачку не було, все довелось проходити дуже швидко. Якісь речі могли здаватись дуже дріб’язковими: щось підвіз, комусь допоміг, у когось запитав, що потрібно. Але так поступово в голові вималювалась картина, як доведеться жити найближчі тижні і місяці.
А від думок про те, яке може бути мистецтво під час війни, до перших «воєнних» малюнків пройшли просто лічені дні. Так з’явився портрет путіна з зашморгом на шиї.
І справді, в кого не виникав у думках саме такий сюжет? Хто не бажав, аби для нелюда якнайшвидше прийшов останній день? І хто його міг наблизити, як не ми, українці? Ось так на шиї диктатора з’явився жовто-блакитний зашморг, котрий стягують дві руки.
Щоправда, за задумом художника, це мали бути руки не українців, а росіян. Бо тоді здавалось, що путін кинув у пекло війни не тільки українців, але й росіян. Але вже за пару тижнів стало зрозумілим, що то були помилкові висновки. Бо саме руки, думки і бажання росіян виплекали нелюда.
Після цієї картини дуже швидко з’явилась друга – «Кінець двох диктаторів». Думається, якби її ніхто не бачив, то все одно всі точно знали б, про кого йдеться. Так, до путіна додався ще й лукашенко.
Як зізнався художник, для нього обидва – низькі й мерзенні люди. Тому і їх захотілось принизити максималоьно. Навіть без використання зброї зображення просто вибухнуло емоціями презирства і ненависті до диктаторів.
І до їх поплічників також. «Рупор кремля» - це не просто зображення того, якою б хотіли бачити людину, що прискає отрутою на все українське. Ось така скабєєва - це збірний образ тих пропагандистів, що сіють у мізках і душах рашизм.
Кожен день війни – це все нові і нові враження та емоції. Вони наростають одночасно – гордість за Україну і ненависть до країни мороку, вдячність до наших захисників і презирство до мародерів та гвалтівників, віра в перемогу українців і незгасне бажання, аби з лиця землі зникли чорні сили. Денис Мельник впевнений, що всі вони виллються в його роботах.
Свої малюнки створює на графічному планшеті і виставляє у соціальних мережах. Вони швидко ширяться. В когось вселяють надію, чиюсь віру роблять міцнішою, когось підбадьорюють. І це так важливо, і так потрібно кожному з нас.
Хмельницький.
На знімках: роботи Хмельницького художника Дениса Мельника.
