Взагалі-то я люблю собак. Котів у мене ніколи не було. Рудого, такого, що постійно нявкотить, з усім блохастим додатком, його приніс роки два тому з котячого притулку син. Назвав Джафі й поставив перед фактом існування цієї тваринки в домі.
Так вони й жили удвох – кіт і син – своїм чоловічим життям. А я їх годувала. За це інколи Джафі дозволяв себе погладити. Він якось зверхньо недовірливо дивився на мене. Мабуть, думав, що я щось приховую. І постійно шукав це «щось» у горщиках із квітами, розкидаючи землю по підвіконню. Можливо, йому подобалось дивитись, як я прибираю?
Коли до Києва прилетіли російські ракети, діти виїхали на дачу. Тоді думали, що там буде спокійно. Джафі відмовився покидати дім категорично: роздер зятю руку до крові й сховався. Партизанив він тижнів зо три. Кілька разів приїжджала додому його шукати. Марно. Лише за порожніми мисками, розставленими по всій квартирі, розуміла – живий. Якось приїхала із ночівлею – і кіт зустрів мене…
Війна його змінила. Джафі не відходив від мене. Боявся випустити з поля зору. Терся об ноги. Навіть у душ ходив разом зі мною, щоб не змилася кудись знову.
Його чекав новий стрес, бо забрала кота на роботу. Можливо, і у нього прокинулася страшенна лють на орків, а може, від того самотнього собачого життя під вибухами, але кіт почав гарчати. Втім, тільки на чужих, якщо хтось наближався до його нового родинного кола. Тут він отримав псевдо «Джавелін» і почав чергувати у теробороні «по мєсту». А ще рафінований вусато-хвостатий інтелігент, вигодований на «віск асі», не гребував ані курячими кістками з обіду, ані таранню, поцупленою з потайного місця зберігання наших смаколиків.
Тепер уже наш Джавелін завжди потрапляв у ціль. Щоправда, кожен раз у різну. Якось він влучно перевернув уночі глечик з водою на колегу. А одного вечора в суцільній темряві подолав кілька поверхів, чекав біля дверей кімнати, де я працювала.
На ніч рудий гортає підшивку «Голосу України» і муркоче про своє. Котяче, мирне, добре.
А зранку Джавелін піднімає український прапор. Бо перетворився з кота, який гуляє сам по собі, на справжнього нашого котика.
