До цих дат Український інститут нацпам’яті розпочав інформаційну кампанію новим роликом з циклу «Війна і міф», повідомляє сайт УІНП. В ньому спростовується міф, що західна допомога за програмою ленд-лізу була незначною і Радянський Союз міг перемогти у війні з гітлерівською Німеччиною і без допомоги союзників. Насправді підтримка СРСР за програмою «ленд-ліз», яка надходила з осені 1941 року, стала одним із вирішальних факторів перемоги, наголошують в УІНП. Вона відіграла вирішальну роль у битві за Москву. А льотчики-аси червоної армії, як Олександр Покришкін чи Амет-Хан Султан, літали на американських літаках.

В ці дні сказано багато правильних слів про воєнні злочини минулого і сучасності, про історичну тяглість нацизму гітлерівського і путінського, формування міжнародних союзів спротиву, невідворотність розплати тощо. Та допоки колесо історії продовжує свій повільний рух, путінська орда на українській землі вбиває, ґвалтує, насаджує цинізм, насилля, приниження. А світ виявляє солідарність з Україною, яку атакує рашизм – дика помісь нацизму, фашизму, шовінізму й комунізму.

Серед безлічі причин, які б пояснювали, чому стала можливою на початку ХХІ століття жахлива геноцидна війна, є одна, на яку раніше не звертали особливої уваги. Це публічна контентна ініціатива, яку кремль протягом тривалого часу нав’язував міжнародному співтовариству. Так вважає голова ГО «Центр комунікаційно-контентної безпеки» Валерій Король. Фахівець констатує: поступово, за мовчазної згоди істориків та політиків, громадських діячів та представників ЗМІ, москва привласнила собі право трактувати історичні події, зокрема щодо перебігу Другої Світової війни, у вигідному їй світлі, давати оцінки всім учасникам, розставляти пріоритети в сьогоднішньому баченні минулого тощо.

«Тому зараз ми фіксуємо стан, в якому путінізм лідирує у світовій увазі, диктує темпи комунікаційних генерацій, анонсує події і заставляє інші країни втягуватися в нав’язаний ним дискурс. Світове товариство не відібрало в москви публічну ініціативу, чекало на її дії, залежало від її рішень, надавало їй право діяти на випередження, знову чекало удару, щоб згодом відповісти. Чому ми досі не діємо на випередження?», -- задається питанням Валерій Король.

На його переконання, очищення суспільно-політичних та геостратегічних сфер діяльності від путінізму є однією з нагальних проблем світового співтовариства. І тут одними гаслами обійтися не можна, це довготривала праця і переосмислення минулого, теперішнього і майбутнього.

Аби подолати нав’язані шаблони минулого треба виробити спільний знаменник, бо нині такі поняття як антифашизм, антинацизм тощо часто в реаліях відображають абсолютно протилежні від начального сутності.

Чергова річниця завершення Другої світової війни знову доводить, що кремль традиційно нав’язує свої меседжі, а світ їх «пережовує», намагаючись нібито протистояти, а насправді тиражуючи й популяризуючи цинізм нинішнього режиму рф і його очільника.

«Одним з нагальних завдань сучасності має бути депутінізація (комплексне поняття, яке включає деімперіалізацію, демілітаризацію, декомунізацію, дефашизацію, денацифікацію, дешовінізацію, деколонізацію, дерусифікацію тощо) як народів рф, так і значної частини світового співтовариства. І формувати тренди цього процесу має Україна, яка, як ніхто інший у світі, знає історичні, ментальні, психологічні тощо особливості «глибинної» держави московії, її традиційного устрою і суспільно-громадського стану.

Ми бачимо, що путін оперує світом, народами, епохами, сутностями історичних процесів, а наша зверхність оціночного характеру і контекстне нехтування масштабами і суттю проблеми, робить нас вторинними в цьому процесі. Так ми самі віддаємо першість в трактуваннях, ініціативному генеруванні розуміння нацизму, фашизму, історії державностей тощо. Це ж стосується, зокрема, і сутності народів умовної рф, яких путінці не бажають більше визнавати корінними, а намагаються перетворювати в «політичних рускіх»», -- каже аналітик з інформаційно-контентної безпеки.