Подружжя живе у любові та злагоді понад півстоліття, виростило і виховало шестеро дітей. Усі сини та дочки — гордість батьків, їхня безмежна любов і опора (на знімку).
Господиня будинку Марія Анатоліївна зустрічає усмішкою і одразу запрошує до світлої, просторої оселі. Тут, у вітальні, на почесному місці розмістилася велика фотогалерея дружної родини Корунців. На першому плані — чорно-біла світлина Марії і Дмитра, якій майже півстоліття. Молоді, вродливі й безмежно щасливі. Попереду — ціле життя.
— 52 роки разом промайнули, мов один день, — розпочала оповідь Марія Анатоліївна. — Хоча, мабуть, й більше. Бо ще в шкільні роки ми з Дмитром дружили. Стали старшими — й дружні стосунки переросли в романтичні. Однак пропозиція руки та серця від Дмитра стала для мене хвилюючою несподіванкою. У Семенівці, а ми обоє з цього села, не було тоді щасливішої дівчини. І коли згодом мене часто запитували, чи легко бути хорошою дружиною та мамою у такій великій родині, я з впевненістю відповідала: з добрим чоловіком дуже легко бути і чудовою мамою, і люблячою дружиною. Недарма кажуть, що дім зігріває не піч, а любов та злагода.
Бог подарував їм двох прекрасних синів та чотирьох донечок (дві з яких — двійнята). Усі чуйні, доброзичливі, працелюбні та наполегливі, як і їхні батьки. Серед них є представники різних професій: швачки, бухгалтери, механізатори, перукарі...
Сьогодні старші Корунці вже мають почесний статус бабусі й дідуся: в них десятеро онуків та ще два правнуки!
Хоча Дмитро Данилович і Марія Анатоліївна давно вже на заслуженому відпочинку, вони активні в громадському житті селища, щедрі на доброту й увагу до людей. Марія Корунець уже багато років очолює спілку матерів-героїнь Лисянки.
«Славних матерів, як для нашого невеликого містечка, не так і мало — 17 осіб. У кожної по п’ятеро і більше дітей, а в Любові Нечипоренко аж дев’ятеро! Ці жінки справжні героїні. Адже одна справа народити діток, а інша — виростити, виховати їх достойними людьми. Матері й самі потребують теплоти, уваги й поваги. Тому я постійно з ними на зв’язку, вітаю з урочистими родинними подіями, ювілеями. Ми разом у свята і в будні. А нині, коли триває оця велика біда, війна, ми, як ніколи, згуртувалися. Адже в однієї сім’ї на фронті батько чи син, в іншої — брат, зять чи свекор. Кожному потрібно допомогти, підтримати родини», — ділиться голова спілки.
Дмитро Данилович — за фахом і покликанням будівельник. Його бригада мулярів із БМУ-5 була однією з найкращих в управлінні, а портрет бригадира не вибував із Дошки пошани району роками. Лисянська лікарня, Будинок культури, багатоквартирні оселі в селищі — все це праця його вмілих рук.
На споришевому подвір’ї Корунців стоїть велика дерев’яна гойдалка — незвичайний подарунок дітей на золотий ювілей їхнього сімейного життя. Дідусеві та бабусі на ній поки що немає часу відпочивати, а от наступні покоління великого роду, впевнені Корунці, вона ще довго виколисуватиме, і їхній затишний будинок повнитиметься, як завжди, радістю, добротою, любов’ю.
Черкаська область.
Фото з архіву родини Корунців.
