Гілки вишні вгинаються до землі.
Аж до землі звисає гілля старезної вишні. Перестиглі плоди можна рвати буквально лежачи. Не треба тягнутися до віття, як у відомому з дитинства вірші Лесі Українки "Вишеньки", де "якби зросли низесенько, чи то ж би доспіли". Тепер цього добра наче нікому й не треба, бо й молоді дерева не обірвані. Хіба що соковитою серцевиною плодів живляться мурашки, що окупували навколишню територію.
Так само рясніють ягодами кущі смородини й порічок. Аж проситься до рота набубнявілий та перестиглий аґрус, опадає пересохла малина, чорно від плодів під шовковицею. Господарі заздалегідь застелили навколо дерева клейонку, але вночі впав дощ, і то все перемісилося.
Смородина й порічки зародили.
Таку картину довелося побачити в одному із сіл Львівщини. Однак в інших регіонах ситуація схожа. Господині вже зробили сякі-такі консервації: на багато закруток не розженешся через дорожнечу цукру. Та й не популярні тепер джеми-варення. Останнім часом ягоди заморожують. Однак і тут може бути пастка: на осінь у країні не виключені перебої з електропостачанням. Куди подіти все із морозильної камери?.. Домашні фруктово-ягідні вина й наливки так само "не в тренді". Та й цукру на ці напої треба. То що робити з вітамінним добром?
Заморожування плодів нині ненадійне.
"Хто жвавіший - їде до найближчого міста продавати садовину, - розповідає продавчиня стихійного ринку на одній із автозупинок Івано-Франківська Неля Лобурак із приміського села Пшеничники. - То ще як кому пощастить. За літрову банку вишні, смородини, малини чи порічок можна виручити 40-50 гривень. Але зібрати вирощене, донести зо два відра продукції до автобуса та опісля до ринку не так просто. Додайте витрати на дорогу. Тож заробіток наш гіркий. А заготівельники такою продукцією практично не цікавляться: домашні плоди та ягоди швидше псуються, їх важче транспортувати. Сади майже не обробляємо, то десь і черв'ячок відлякує покупців".
Нині чимало сільгосппідприємств Прикарпаття спеціалізуються на садівництві та ягідництві, тож пропозиція продукції велика. Щоб реалізувати вирощене, агровиробники прагнуть іти в ногу з часом. Приміром, фермерське господарство із села Чукалівка неподалік Івано-Франківська має потужні холодильні камери та інше обладнання. Продає не лише свіжі ягоди, а й полуничну пастилу. Торік чипси та коктейлі-смузі реалізували на ягідних фестивалях, та через широкомасштабну війну їх не проводять.
Виробники шукають ринки збуту. Десь місяць тому на вулицях Івано-Франківська з'явилися ятки як для морозива. Мають дуже привабливий вигляд. Коли ближче підійти, стає зрозумілим: тут продають варення на вагу. Асортимент величезний, промоція так само гарна, то можна сподіватися, що й новий товар знайде своїх покупців.
А щодо згаданого старого саду, то стало шкода, що прибула в гості запізно. Якби на два тижні раніше, то можна було такий підряд затіяти: я збираю та продаю, а вирученими коштами ділимося із господарями. А ще виникла ідея проводити екскурсійні тури або ж пропонувати комусь просто зірвати урожай задарма: краще, ніж має висохнути чи зогнити на гіллі або опасти.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
