Ані з юридичної, ані з практичної причини. У номері від 29 липня «Голос України» писав про те, що «анонсовані окупаційною владою місцеві референдуми на захоплених російською армією українських територіях юридично є безглуздими».

Окупантам не до референдумів

На Миколаївщині їх просто нереально провести. Так, 19 квітня цього року, коли окупаційні війська ввійшли до міста Снігурівка та практично зруйнували його, в агресора виникла нав’язлива ідея оголосити тут референдум.

Ішлося про так зване волевиявлення з приводу обрання мера та адміністративного приєднання до окупованого Криму. Про це тоді повідомило Головне управління розвідки Міністерства оборони України. «Жителів закликають у певний час прийти на дільниці. Захід організовують проросійськи налаштовані голова місцевої ради Тетяна Мезіна і колишній голова Олександр Ларченко», — йшлося в повідомленні.

У цьому місті росіяни проводили перепис осіб пенсійного віку; анонсували встановлення до 1 вересня російської адміністрації; відкриття відділення пошти росії; запуск мобільного зв’язку та інтернет-послуг від російських провайдерів; введення в обіг російських рублів. Також розповсюджувалася інформація про початок оформлення російських паспортів, у тому числі, закордонних.

А на початку липня в Снігурівці окупанти почали поширювати листівки (на знімку), в яких запевняли, що начебто будуть списані всі борги з комунальних послуг та банківських кредитів. У безграмотно складеній листівці йшлося про приєднання до росії і про те, що рашисти в Снігурівці — назавжди.

Сьогодні, на жаль, Снігурівка та села поряд вважаються тимчасово окупованими. Але успішні дії українських військових не залишають ворогу жодних шансів не те що замислитися про проведення так званого референдуму, а й будь-яких шансів надовго залишитися на цих територіях. Щоденно ВСУ відтісняють агресорів та завдають нищівних ударів по їхніх позиціях. Знешкоджують і живу силу противника, і їхню техніку. Остаточне видворення окупантів — справа часу.

«Новоросія» не пройшла і не пройде

Своїми думками з приводу можливостей проведення псевдореферендумів поділився в екс-клюзивному інтерв’ю «Голосу України» один з активних учасників подій, що передува-
ли проведенню референдуму 1 грудня 1991 року, представник проукраїнської опозиції Ян Чернецький. Три десятиріччя тому він обіймав посади керівника Секретаріату Миколаївського Крайового РУХу та очолював Миколаївську філію Української Гельсінської спілки.

«Проросійських референдумів ані в Миколаєві, ані в області не буде, — переконаний він. — Як і жодної російської школи — від 1 вересня 2022 року. Це стосується і тимчасово окупованої росіянами Снігурівки з навколишніми селами, населення яких до 24 лютого нинішнього року на 100 відсотків складалось з україномовних етнічних українців».

Ян Богданович знає про що каже, адже сам є очевидцем багатьох політичних подій у Миколаєві, знає всю підноготну так званого «русского міра». Тож має право виступати як обвинувач дій тодішніх і нинішніх українофобів.

Він вважає, що однією з причин неможливості проведення в області проросійських референдумів є активізація роботи Миколаївського облуправління СБУ, яке почало ловити не простих навідників, корегувальників російської артилерії з боку Херсона, а відомих у Миколаєві персонажів.

«Усе в нашому житті є пов’язаним. І референдуми про приєднання Миколаївщини до росії, ініціаторами якого виступали батьки, закінчуються тим, що їхні діти допомагають росіянам вбивати земляків, сусідів, товаришів», — стверджує Ян Чарнецький. І на підтвердження своїх слів розповідає історію вимог проведення проросійських референдумів чи опитувань в Миколаєві.

Батько та син — одна сатана

Так, у 1990-му місцеві люті українофоби об’єднались у громадську організацію «Гражданскій конгрєс України». Його основу становили журналісти, яких уже немає в живих, декілька активістів та місцевих депутатів.

«Конгрєсмени» на сесіях облради вимагали проведення референдуму в Миколаївській області щодо створення автономії «Новоросія», референдуму про визнання російської мови офіційною на території Миколаївщини, опитування про заборону переведення російських шкіл в Миколаєві на українську мову навчання. Ніхто не припиняв зазначеної антиукраїнської діяльності, правове обґрунтування якої завжди готував член цього «конгрєсу» колишній працівник прокуратури та адвокат Олександр А.

Заступник головного редактора газети Миколаївської обласної ради «Рідне Прибужжя» Всеволод Ільїн тоді не витримав і в одній із статей назвав діяльність Олександра А. антиукраїнською. Останній звернувся до Центрального районного суду з позовом про захист честі та гідності. Суддя задовольнив позов частково, відмовивши в майновій компенсації моральної шкоди. Але спростування та вибачення газета надрукувала. Суддя вирішив, що Олександр А. — любий друг українців, а не українофоб.

«Далі на десять років група «конгрєсменів» зникла. Аж ось настав час Миколаївського «Антимайдану», який проіснував два місяці до початку квітня 2014 року. Одним із лідерів цього антиукраїнського шабашу був Юрій А., юрист, син Олександра. Естафетну паличку вимог створення в Миколаївській області «Новоросії», спільно з Одещиною та Херсонщиною, батько впевнено передав сину. Жодного миколаївського учасника «Антимайдану» (із двох тисяч осіб) не було покарано.  Якщо ви не вириваєте бур’яни з корінням, вони легко відростають», — переконаний Ян Чарнецький.

Днями СБУ затримала Юрія А., який наводив російських артилеристів та корегував їхні постріли з боку Херсона по цивільних об’єктах «рідного» міста. Тепер справу розглядає той самий Центральний районний суд Миколаєва. Ян Чарнецький, як юрист і як політичний діяч, має великі сумніви з приводу того, що зрадник отримає по заслугах. «Поки що мова йде про варіант випустити Юрія під заставу у 700 тисяч гривень. Саме так прокурори оцінюють життя 136 цивільних мешканців Миколаєва, котрі впродовж п’яти місяців загинули через російські обстріли обласного центру», — каже він.

Утім, є надія і на справедливе правосуддя, і на те, що зрадникам не уникнути покарання, і на те, що історія не повернеться назад. А отже, проросійські референдуми в Миколаївщині ніколи не відбудуться.

Із досье «Голосу України»

Ян Чарнецький народився 11 листопада 1959 року в місті Золоте Луганської області. Закінчив Миколаївський суднобудівний інститут за спеціальністю «суднобудування і судноремонт» та Одеську юридичну академію за спеціальністю «правознавство». Пройшов стажування в США, Канаді та Польщі. Працював підприємцем, юристом, журналістом, обіймав посади в органах місцевого самоврядування та виконавчої влади, має великий досвід громадської та правозахисної діяльності. Переможець журналістських конкурсів, автор шести посібників та трьох книжок. Нагороджений орденом «Хрест Івана Мазепи», іншими численними відзнаками. Очолює Миколаївську обласну організацію ветеранів Української Гельсінської Спілки.

Миколаївська область.

Фото з відкритих джерел.