В’ячеслав Каневський заслужив повагу земляків ще 2015 року. Як голова суду Нововоронцовського району області він отримав повістку й не ухилився від виклику, а поповнив лави дислокованого в Херсоні батальйону Національної гвардії України. Як простий боєць, виїжджав на ротації, чесно ніс службу на блокпостах під Маріуполем. І відгукувався, до речі, на позивний «Суддя» (навряд чи в нашому війську хтось іще мав такий самий). Писав про нього й «Голос України».

Після демобілізації нацгвардієць повернувся до роботи в суді й до родини у Нововоронцовці. Та ранньої весни 2022-го й сюди докотилася війна з росією. Селище не було окуповане, але обстрілів сьорбнуло повною ложкою — довелося терміново виїжджати заради безпеки дітей.

Суд у Нововоронцовській громаді перестав працювати ще 1 березня — розпорядженням Верховного суду України його функції перебрав на себе Криворізький міський суд. А сім’я В’ячеслава Каневського залишила рідне селище 9 березня, коли черговий снаряд орківської арти вибухнув просто у дворі їхньої хати. «Нововоронцовка нині має жахливий вигляд. Людські домівки та дві школи розтрощені, у будівлі суду вікна повибивало разом із решітками, металеві двері увігнуло вибуховою хвилею. Неподалік розташований морг — і його розтрощило. Чому цей об’єкт виявився небезпечним для російської армії — гадки не маю», — каже В’ячеслав Олександрович.

Родина Каневських знайшла прихисток у містечку Миронівка на Київщині. Глава родини вже працює в тутешньому суді за фахом, а дружина роботи не знайшла, як не шукала. Винаймають звичайну селянську хатину. Але та хатина вже повна, як казкова рукавичка. Суддя з Херсонщини у скруті виявив чуйність та безкорисливість — маючи доньку й сина шкільного віку, взяв до себе жити 6-річну доньку сестри (її родину евакуація розпорошила по всій країні). Ще й прихистив знайому вчительку Ірину Вікторівну з Нововоронцовки, чию оселю також знищили рашисти. Разом пораються по господарству, разом наглядають за малечею, підтримуючи злагоду й старанно намагаючись скласти докупи зруйнований війною усталений порядок життя й побут.

Запитую суддю, чи готовий він вчинити так само, як у 2015-му, й знову піти служити до війська для захисту Батьківщини (на знімку)? «Згідно із законодавством, як суддя я «заброньований». Та й відповідальність за трьох дітей нікуди не поділася, — відповідає В’ячеслав Каневський. — Хоча я вже думав над такою можливістю й вирішив: якщо знову буду потрібен і прийде повістка — обов’язково повернуся на службу. Адже відповідний досвід маю, він стане у пригоді».

Херсонська область.