Зокрема, 73 студенти Генічеського фахового медичного коледжу із 138 написали заяви про своє бажання продовжувати здобувати освіту за українськими програмами.

З рештою поки що не вдалося встановити зв’язок, і причини цього відомі: у багатьох населених пунктах Інтернет «помер» ще з травня, а мобільний зв’язок від українських компаній відключили окупанти.

До бериславського фахового педагогічного коледжу цьогоріч на перший курс вступили 42 мешканці Херсонщини. Та й більшість хлопців і дівчат зі старших курсів, за винятком однієї групи, перейшли на «дистанційку», каже директор закладу Галина Пирожок.

До речі, її попередник Андрій Костюк не тільки став на бік окупантів, а ще й «пішов на підвищення» — у «гауляйтери військово-цивільної адміністрації» Берислава.
«Для нас це була цілковита несподіванка, — розповідає Галина Пирожок, котра евакуювалася з Херсонщини ще в квітні. — Андрій Костюк на посаді директора коледжу енергійно взявся за справи: в нас почалися ремонти, стали впроваджуватися нові освітні технології. Ніяких проросійських чи сепаратистських висловлювань ми від керівника ніколи не чули. Та ось посунули на нашу землю загарбники. І спочатку Андрій Костюк позиціонував себе як волонтер: добував продукти для голодних земляків, і продавав їх за собівартістю, без жодних націнок. Але потім узявся отримувати й розподіляти російську гуманітарку, пояснюючи, що робить це «заради людей, аби не голодували». Далі — більше: зібрав колектив і оголосив, що хоче допомогти всьому місту, тому приймає посаду «гауляйтера». Більшість колег такий крок засудила: 14 працівників коледжу виїхали на підконтрольні ЗСУ території, шість працюють дистанційно, і тільки четверо погодилися перейти до «російського закладу». Там, до речі, досі не можуть підібрати керівника: «призначений» новим директором шкільний викладач фізкультури Максим Авраменко поспіхом звільнився. І тепер на посаді з химерною назвою «тимчасовий управляючий» логопед Оксана Кузнецова. Чому жінка погодилася на таку співпрацю, ще треба з’ясувати: адже рашисти викрадали її сина, і, можливо, через
нього тиснули на матір».