Краєзнавчий та художній. Серед білого дня припаркувалися просто біля входу художнього, затулившись від сторонніх очей... спеціально підігнаним сюди шкільним автобусом. Однак злочин коївся у центрі міста, тож свідків виявилося чимало. Вони зафіксували картину того, що відбувається, на відео своїх мобільних телефонів, а потім виклали відзняті докази в Інтернет. І директорка художнього музею Аліна Доценко подала до прокуратури та СБУ заяви про викрадення культурних цінностей — ще один цинічний злочин окупантів.

Захищала народні скарби до останнього

«З приводу того, що скоїли рашисти, мені важко навіть дібрати пристойні вирази. Адже музей — це моє дітище. Його колекцію, яка налічує майже п’ятнадцять тисяч експонатів, починаючи від шедеврів мистецтва XVIII сторіччя і закінчуючи витворами сучасників я поповнювала особисто. Вела складні перемовини з власниками значущих приватних колекцій, опікувалася реставрацією, просила дарувати свої роботи знайомих художників та скульпторів. Тепер невідомо, де шукати коштовне надбання, яке належить українському народу. І я дуже сумніваюся, що його колись вдасться повернути — адже що до рук рашистам потрапило, то, вважай, зникло без сліду, наче в мокшанському болоті втонуло», — не стримує сліз Аліна Василівна. Вона до останнього стояла на варті колекції й евакуювалася на підконтрольну ЗСУ територію, коли «нова влада» почала погрожувати розправою за відмову від співробітництва.

Аліна Доценко, скільки могла, намагалася не допустити загарбників до скарбів художнього музею, якому за багатством своєї колекції в Україні рівних знайдеться небагато. Вона розпорядилася перенести експонати до сховища, а сховище закрила, пояснюючи це реконструкцією (роботи тут справді почалися ще до війни). Навесні, коли до установи вперше навідалися офіцери ФСБ, така відмовка спрацювала. Та в липні знайшлися колаборанти (зокрема, завідувачка експозиційного відділу Наталя Кольцова), котрі підказали своїм господарям, де і що лежить.

Що вкрали — поки що невідомо

Хоча вивезти абсолютно все їм навряд чи вдалося — у фондах є чимало габаритних картин і скульптур, які «під пахвою» до расєї не дотягнеш. Та це якщо не брати до уваги жадібність окупантів. Якщо вони примудряються пральні машинки й холодильники з собою тягти та переправляти з Херсона на лівий берег Дніпра, то картини перемістять легко.

Факт

На бік рашистів з-поміж керівників музеїв Херсонщини перейшли тільки двоє. Це директорка Херсонського краєзнавчого музею Тетяна Братченко (їй уже висунули звинувачення у колабораційній діяльності) і директор музею історії Нової Каховки Віктор Васильєв, котрий ще й тепер активно агітує за «руский мір».

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.