Під час риття траншей на вулиці Набережній військові рф відкопали останки трьох чоловіків. Судячи з того, що один із них був з гвинтівкою системи Мосіна, у шинелі та стрілецькому шоломі (касці) радянського зразка, загиблі — то червоноармійці, котрі тримали оборону від загарбників з вермахту у 1941 році. Окупанти планують влаштувати їм пишне перепоховання, аби підтвердити пропагандистську тезу про росіян, котрі своїх не кидають. Городяни ж кажуть: історія йде по колу. Їхні дідусі наклали головами, захищаючись на березі Дніпра від фашистів, а тепер брати, сини, батьки каховчан, котрі пішли служити в ЗСУ, муситимуть відбивати окуповане місто в рашистів.

А стосовно росіян, котрі своїх не кидають, то історія доводить: кидають, ще й як. Тікаючи з поля бою від українських армійців, військовослужбовці рф постійно залишають тут своїх убитих та поранених. Точнісінько так само було і в Другу світову: під час запеклих боїв з фашистами на лівобережжі Дніпра червона армія або залишала загиблих напризволяще, або їх нашвидкуруч прикидали землею у траншеях та вирвах від бомб. Активісти військово-історичного клубу «Каховка» впродовж десятиліть щороку піднімали та організовували гідне перепоховання десяткам і сотням таких солдатів, чиї особисті дані так і залишилися невідомими. І ніхто з цього приводу не галасував. Адже пошуковці просто вважали своїм моральним обов’язком віддати останню шану воїнам, котрі поклали своє життя за рідну Україну. До речі, й самі активісти громадської організації «ВІК «Каховка» у переважній більшості своїй з початку війни теж пішли воювати, поповнивши лави частин ЗСУ.