Тетяна Комлік віршує за покликом серця ще з дитинства. Поезії народжувалися трьома мовами: українською, англійською (за другою освітою викладач іноземних мов і перекладач) та російською. Але після повномасштабного вторгнення росії в Україну дала собі слово більше ніколи не римувати ворожою мовою.
Лише за останні вісім років було надруковано приблизно дві сотні поетичних творів Т. Комлік у загальнодержавних та регіональних періодичних виданнях.
Цього року Тетяна Іванівна планувала видати до свого ювілею (у грудні) три нові збірки віршів. Підготовка йшла повним ходом. Проте підлий напад рашистів перекреслив усі її особисті плани, як і багатьох українців.
У своїх віршах із циклу «Щоденник війни» поетеса передає глибину трагедії, яку нині переживає Україна, уславлює велич духу і незламність нашої волелюбної нації, оспівує Перемогу і мир.
ТИ ЄДИНА У СВІТІ ТАКА!
Україно моя незрівнянна,
Ти єдина у світі така!
Ворог знищує нас невблаганно...
Давня нація кров'ю стіка...
Твоя мужність, незламність і стійкість
У народів Землі на вустах.
Руйнувань враз зазнала ти стільки,
Що весь світ не пізнав у віках.
Ми єдині тепер, як ніколи -
Вмить повстали в смертельнім бою.
І палає, горить все навколо...
Тож врятуймо Вітчизну свою!
Для свободи не шкода нічого -
Не уникнути віщих горнил.
Всі благаємо Бога живого:
Дай нам, Господи, віри і сил!
Ми здолаємо гідру прокляту.
Зійде сонце на радість усім.
На планеті влаштується свято,
України звучатиме гімн!
ВКРАЇНО НАША, ТИ - СВЯТА!
Ось ці рядки для тебе, друже,
Пишу, як завжди, залюбки.
Ми Перемоги прагнем дуже -
За волю боремось віки.
Нас поневолити не можна.
Сьогодні вирішальний бій.
Ця істина проста й тривожна...
Тримаймо всі духовний стрій!
Смертельний ворог не лякає,
У боротьбі рішучі ми.
І поклик серця спонукає:
Вперед! Загарбників громи!
Не буде нелюдям пощади
На нашій праведній землі.
Ніде не втримати їм влади,
Їх в пеклі загризуть жалі.
Ми відвоюємо Державу,
І мир в домівки завіта.
Тож Нації героїв: Слава!
Вкраїно наша, ти - свята!
МОВА ПЕРЕМОГИ
Українська мова - мова Перемоги -
Розквітає стрімко у моїм краю!
З вікової врешті вирвалась облоги,
Розірвала пута у страшнім бою.
Як тебе гнобили, рідна, солов'їна,
Всяк забороняли, щоби убивать...
Та народ прадавній вічної країни
Українською продовжив щебетать.
Бо вона прекрасна, напрочуд співуча,
Величава, плідна, мужня і свята!
Відбулася зараз зміна вкрай разюча:
Українську серцем кожен вже віта.
Ця війна проклята всім розкрила очі.
Скільки ж загубили нелюди людей!..
Мовою убивців розмовлять не хочуть
Громадяни наші, сповнені ідей.
Українська мова - мова Перемоги!
Хоч зазнала, люба, надважких часів...
До свободи нас ведуть боїв дороги.
Неодмінно скинем в пекло ворогів!
ДОСЛУХАЙТЕСЬ ДО УКРАЇНИ!
Зростає щемний біль сердечний...
Як же нас нищать вороги!
Давно вже небо небезпечне -
Летять ракети навкруги,
Які вбивають так безжально
Жінок, дітей і стариків.
Рашисти сунуть вкрай навально...
Тож люди всіх материків,
Дослухайтесь до України -
Прозрійте врешті до кінця,
Байдужості зруйнуйте стіни.
Проблема надглобальна ця!
Часткова поміч зараз ваша,
Бо поки вам не так болить.
Її потрібна повна чаша -
Не забувайте ні на мить.
В окопах ще не ваші діти
Ведуть запеклий смертний бій...
Без волі нам усім не жити.
Спішіть зробити внесок свій.
Знов просимо закрити небо,
Волаємо і кричимо...
Це найвагоміша потреба!
Історію ер еф вчимо.
Яка ж страшна війни палітра
Із руйнувань, смертей, вогню...
Вкраїна в темряві, без світла...
Тому я гучно так дзвоню
З усіх дзвіниць, що на планеті,
Й повстати закликаю всіх.
Вбиваймо ворогів на злеті!
Хай буде світу не до втіх.
Наш ворог лютий і підступний:
Сьогодні - ми, а завтра - ви.
Вишукує мішень наступну
Кривавий карлик. Уяви,
Спільното світова безпечна,
Яка загроза нависа.
І зволікати недоречно,
Про це віщують небеса.
Країни світу, закликаю:
Повстаньмо разом проти зла!
Біда не є одного краю.
Тож знищим ворогів до тла!
