Для цього у Верховній Раді України наприкінці минулого року зареєстрували відповідний законопроект за номером 8327. Його підписали представники всіх парламентських фракцій та груп.

Законопроектом пропонується, зокрема, змінити закони про статус народного депутата та про комітети Верховної Ради, а також Регламент законодавчого органу влади. Ці зміни дадуть  змогу визначити принципи та правила депутатської етики і визначать відповідальність, яка застосовуватиметься до депутатів, котрі їх порушують. Ідеться і про створення комітету, до предмета відання якого віднесуть питання контролю за дотриманням дисципліни та норм депутатської етики. Тож у тексті законопроекту визначаються особливості формування та діяльності такого комітету. Законотворці подбають і про те, щоби визначити засади розгляду скарг про порушення норм депутатської етики та оскарження рішень про відповідальність за їх порушення.

«Етична й відповідальна поведінка представників влади — необхідний елемент демократичної системи, — йдеться в пояснювальній записці, яка супроводжує проект закону. — Народні депутати мають повноваження для вирішення долі всієї Української держави, тому громадяни висувають до них найвищі вимоги щодо їхньої поведінки. Народні депутати перебувають під постійною увагою засобів масової інформації як публічні особи, що мають найвищу владу. Високі вимоги до поведінки разом з постійною увагою ЗМІ призводять до того, що скандальні випадки поведінки народних депутатів постійно обговорюються в публічному просторі. Громадське незадоволення зростає також через те, що неналежні вислови та негідні вчинки депутатів не мають видимих для виборців наслідків».

Опитування громадськості впродовж останніх кількох років стабільно вказують на те, що рівень недовіри з боку суспільства до парламенту сягає 75 відсотків. На думку ініціаторів запровадження правил етичної поведінки, основна причина в тому, що народні депутати постійно стають фігурантами публічних скандалів, а покарання за таку свою поведінку не несуть. Цю проблему вони називають «загрозою спроможності держави ефективно впроваджувати політику» та «небезпекою для демократичного устрою». Саме на її вирішення першочергово спрямовані подані зміни.

Неетична поведінка у Верховній Раді підриває професійність в очах громадськості не тільки окремого депутата, а й парламенту загалом. Потрапивши до парламенту, депутати повинні дотримуватися одних і тих само правил поведінки на робочому місці. Уніфіковані стандарти також допоможуть об’єднати самих народних депутатів та конструктивно вирішувати певні політичні розбіжності та міжособистісні конфлікти.

Нині народні депутати спираються на «застарілі та абстрактні норми депутатської етики зразка 1992 року». Але навіть ці норми не мають ефективних засобів реагування на порушення. Нині реакція на порушення правил з боку Верховної Ради є одиничними випадками. Тож і самі правила, і формування ефективних засобів реагування на їх порушення давно вже на часі.

Етичний кодекс вони називають інструментом, що зробить внесок у підвищення суспільної довіри до Верховної Ради шляхом осучаснення правил поведінки для народних депутатів та створення ефективних механізмів реагування на порушення стандартів. «Етичний кодекс не є примусом до гарної поведінки, — наголошують його автори. — Це є рамка, в якій створюється середовище розвитку моральних якостей та професіоналізму народних депутатів».

Водночас ініціатори змін зауважують, що етичні кодекси прийнято в багатьох європейських демократіях. І нашу країну не раз закликали приєднатися до цих держав, ухваливши парламентський етичний кодекс. Це відображено й у доповіді та дорожній карті для внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради, яку підготувала у 2016 році місія Європарламенту. І відтоді дискусії про необхідність ухвалення Етичного кодексу тривають постійно.

Ще в 2017-му Лабораторією законодавчих ініціатив було оприлюднено аналітичний звіт «Етичний кодекс парламентарія: структура, зміст, тематика. Реалії та пропозиції для України». У грудні 2019-го обговорювався проект етичного кодексу, начебто створений для представників фракції монобільшості, який складався із десяти пунктів і в якому зазначалося, що депутат може діяти винятково в межах Конституції та законів України, а своєю головною метою мати виконання вимог виборців.

А ось на чому наголошувала заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк наприкінці 2021 року: «Ми разом зобов’язані виробити спільну позицію щодо однакових для всіх — монобільшості та меншості — правил реагування на неетичну поведінку та висловлювання народних депутатів у стінах Верховної Ради і поза ними. Це стосується і запитів народних депутатів. Вважаю, що поява Етичного кодексу як складової комплексної програми відновлення довіри суспільства до парламенту, яку ми називаємо «Відкрита Рада», має стати одним із ключових завдань на 2022 рік». Так склалося, що у 2022-му народні депутати, як і всі українці, зосередилися на збереженні своєї держави і наданні відсічі сусіду-окупанту. Але тепер політичної волі виявилося достатньо для того, щоби напрацювати спільний закон і вийти на обговорення такої ініціативи в сесійній залі.

Поки що народні депутати ознайомлюються із текстом законопроекту. Розглядатимуть його і на засіданні Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради.