Наступного разу з такої ж зброї боєць 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади відмінусував ще три одиниці ворожої техніки. «Ти чув? Про тебе говорив Байден», — повідомили йому побратими.

Чим займався до війни

Олександр Петлінський після лікування у шпиталі у Вінниці знову повернувся у свій підрозділ. Розмовляли з ним перед від’їздом.

Слухати розповідь про довоєнну біографію Олександра було не менш цікаво, ніж про його снайперські здібності стріляти з американської зброї. Наприклад, про те, як 13-річним він під час літніх канікул заробив грошей на мотоцикл. Підліток перевіз із господарства належне їм розпайоване майно — цеглу з колишньої тваринницької ферми. Вдома кожну цеглину очистив від штукатурки й акуратно склав. Возив возом, запряженим конячкою.

Батько в той час був на заробітках за кордоном. Коли повернувся, запитав у сина, як йому віддячити. Олександр сказав, що хотів би мати мотоцикл. Батько не пошкодував грошей і купив синові «Іж-планету», щоправда, не новий, та хлопець їздив на ньому...

Він вміє керувати різними тракторами, навіть гусеничними. Пригода, в яку втрапив у дитинстві, могла дорого стати для сімейного бюджету його батьків. Малий попросив у батька дозволу заїхати гусеничним трактором на подвір’я. Здавав заднім ходом і в’їхав у стіну батьківської хати. Добре, що обійшлося тільки вибитою шибкою.

Пам’ятає, як казав тоді, що зізнається мамі, що це він зробив шкоду, а не тато. Не буде мама дитину сварити. «Та хіба ж вона повірить, що це ти їхав, а не я?» — сердився батько.

Цікаві пригоди траплялися з ним, коли вчився їздити на автомобілі.

Любов до техніки у нього з дитинства. Нині на рахунку у 30-річного чоловіка п’ять власноруч змайстрованих тракторців.

Згадка про минуле навіяла моєму співрозмовнику гарні спогади. Відчувалося, що така розмова додала хорошого настрою перед дорогою.

На прощання Олександр міцно пригорнув Юрчика: синові у вересні виповнилося чотири роки. Попросив дружину не плакати. Вона не могла стримати сліз. Щоразу котяться з очей, коли чоловік їде з дому. Навіть якщо це поїздка на лікування у шпиталь. І так з 2014-го, відколи Олександр захищає рідну землю від ворога.

Його називають світовим рекордсменом... 

Цього разу він лікував по-коджену руку. Каже, ще не відновив, як слід, але треба їхати. Хлопцям потрібна допомога, їм там непросто. Поки не зможу стріляти, навчатиму інших, як це робити».

Олександр говорив про стрільбу з американського ракетного комплексу «Джавелін».

Його називають світовим рекордсменом з ураження цілей з цієї зброї. За день він знищив шість броньованих машин росіян. Вивести з ладу стільки техніки під час боїв упродовж дня не вдавалося ще нікому. До речі, наступного дня він з «Джавеліна» відмінусував ще три одиниці машин, позначених літерами Z — танк, БТР і БМП-3.

В «Айдар» прийшов із Майдану

Олександр Петлінський служить у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Перше бойове хрещення прийняв у батальйоні «Айдар». Було це у 2014 році. В «Айдар» прийшов з Майдану. Відтоді він серед захисників країни.

Перше бойове поранення дістав тоді ж, у 2014-му. Так захоплювався своїм підрозділом, що побратими дали йому позивний «Айдар».

Саме це слово прозвучало з вуст американського президента Байдена під час перебування на заводі, де виготовляють ракетні комплекси «Джавелін».

— Днями вийшла стаття в одному з американських видань, — казав Байден у виступі перед колективом заводу. — Хочу процитувати вам слова українського бійця з позивним «Айдар». Він сказав, що без «Джавелінів» було б важко зупинити ворога, який наступає. Цієї зброї торкалися ваші руки і руки українських героїв. І це дало чудовий результат.

Шість одиниць російської техніки знищив упродовж дня наш земляк з американської зброї. Журналісти зі США, які спілкувалися з ним, декілька разів уточнювали цифру. Навіть на пальцях показували. «Шість? Це правда?» — перепитували зі здивуванням. Їхнє видання вивчає ефективність використання «Джавелінів» під час військових конфліктів у різних частинах світу. У своїй публікації стверджують, що такого результату не вдавалося досягти військовому з жодної іншої армії.

Олександр каже, йому про це приємно дізнатися. Але спогади про бої того дня дотепер холодять душу. Дивом залишився живий.

Один постріл — 80 тисяч доларів

У той день, коли російський агресор напав на нашу країну, Олександр Петлінський опановував стрільбу з американських «Джавелінів». Каже, тренувалися на макеті. Його надали американці. Річ у тім, що один постріл зі справжньої зброї стає у 80 тисяч доларів.

Наш земляк був один із тих, хто провів найбільше тренувань. Коли прибули з навчального центру в район бойових дій, Петлінський нагадав про це командиру підрозділу. Просив надати оригінал «Джавеліна».

— З виразу обличчя свого командира я зрозумів, що він не впевнений, чи варто надавати мені американську зброю, — розповідає Олександр. — Переконав його, що добре вивчив принцип дії. Принесли три пробні ракети. Я мав продемонструвати результат. Звичайно, не сподівався, що він буде такий.

Першою ракетою Олександр знищив російський танк Т-72. Каже, влучив у моторний відсік. Машина вибухнула, почала горіти. Другою підбив БМП. Було видно, як детонує боєкомплект. Третьою знищеною ціллю став гусеничний тягач із зентіно-артилерійською установкою.

Після того їхній підрозділ змінив позицію і вже на новому місці Олександр отримав ще три ракети. Однією з них поцілив у БМП-3, другою — у танк, а третьою — у БТР.

— Коли після бою згадував про ситуацію, в якій стріляв у БТР, мурашки пробігали по спині, — розповідає військовий. — Не думав, що вдасться залишитися живим. На той момент ми перебували в оточенні. Знали, що ми ударна група, стримуємо ворога, щоб основні сили відійшли і зайняли більш вигідну позицію. Розумів, що з тієї посадки живими не вийти.

Він записав на телефоні звернення до брата, просив, якщо його не стане, допомогти виховати сина. Друге повідомлення відправив дружині. Пізніше дізнався, що вони їх не отримали. Доля розпорядилася по-іншому.

Під час бою на нього летів ворожий БТР. У цей час Петлінський брав з машини ракету. Встиг відстрибнути, впав на землю, аби не опинитися під гусеницями, які розчавили легковий автомобіль.

Ворожий броньовик пройшов поруч з ним у сантиметрах.

— Розумів, що у БТР через дзеркало заднього виду бачать, що я залишився живий, тому екіпаж почав розвертати техніку, аби знову спрямувати її на мене, — згадує співрозмовник. — Під час розвороту машини я випустив ракету, постріл влучив у бокову частину «бетеера».

Наступного дня йому дали ще три ракети і знову без промаху — знищив БМП-3, БТР і танк. Отож за два дні — дев’ять броньованих машин «відмінусував» в окупантів. Співрозмовник каже, що всі факти влучень підтверджено командирами.

Що хотів би розповісти виробникам знаменитої зброї

— «Джавелін» — дуже ефективна зброя, особисто переконався у цьому, — каже Олександр Петлінський. — Але її варто вдосконалити і тоді вона стане ще кращою.

Запитую, чи розповів він про це американським журналістам.

— На жаль, нам не вдалося конкретно поговорити, — продовжує військовий. — Почали спілкування, а через деякий час — обстріл. І вже не до того було. Тому не передав свої побажання.

Ось деякі з цих пропозицій, про які зазначав військовий.

Перше. Варто зменшити час підготовки до запуску ракети. На це витрачається 30 секунд. У бою ці секунди тягнуться дуже довго. Згадує приклад, коли стріляв у ворожий БТР. Машина розвертається, щоб відкрити вогонь по ньому, а тут треба чекати...

Друге. Дальність стрільби варто зробити більшою. Нині вона становить 2,5 кілометра. На такій відстані постріл вважається найбільш ефективним.

Третє. Малою є дальність прицілу. Спершу треба візуально знайти ціль і тільки після цього починає працювати електроніка.

Четверте. Має бути кращою якість зображення цілі, особливо коли йдеться про використання тепловізора.

П’яте. Було б добре, якби вдалося зменшити габарити. Якщо довго ходити з комплексом, він стає відчутно важким.

Як стверджує Олександр, наші хлопці вже вдосконалюють «Джавеліни». Як? Підзаряджають одноразові акумуляторні батареї і продовжують їм термін використання.

Коли зайшла мова про позицію стрільби з «Джавеліна», військовий зазначив, що найкраще це робити сидячи. Тоді більше точок опори.

Коли стоїш, шукаєш, на що можна обіпертися ліктями, каже Олександр. Сидячи, кладеш лікті собі на коліна, так найзручніше стріляти.

Саме так він зробив п’ять пострілів, коли уразив цілі. Тричі стріляв стоячи, один раз лежачи. У такому положенні, лежачи, знищив тягач із зенітно-артилерійською установкою.

Вінницька область.

Фото надано Олександром ПЕТЛІНСЬКИМ.