Роботи тут не припиняються навіть у зимовий період. Адже проведено тепло. З примітивного приміщення створюють сучасне і зручне укриття, яке відповідає всім вимогам. Щоб не лише сховатися від можливих ударів ворога, а й користуватися Інтернетом і навіть проводити частково навчальний процес.
— У всіх навчальних закладах та дитячих садках ми маємо укриття. На ці цілі витрачено три мільйони гривень, — розповідає Інна Поліщук.
Саме вона координує роботу цих галузей. І на цей час пріоритетною є галузь освіти. Забезпечення її діяльності покладено на територіальну громаду. Серед освітніх закладів тут є опорний — Котівський ліцей, чотири ліцеї і одна гімназія. Не приховує Інна Михайлівна того факту, що демографія вносить свої корективи і доводиться регулювати навчально-виховний процес. Там, де є малокомплектні школи, змушені понизити ступінь, адже є уже старші класи, де залишилося по 5—7 учнів. Тож доведеться деякі ліцеї переводити у гімназії, а гімназії у початкові школи. Причина такого стану — зменшення народжуваності. Є такі заклади, де прийшли у перший клас тільки 7—9 діток. А ще два роки тому було 25—30.
Тому в найближчі роки громаді доведеться придбати більше шкільних автобусів для перевезення учнів, яких сьогодні є лише два. Ще один транспортний засіб відправили на фронт. Адже в громаді 15 населених пунктів, і в кожному є якась кількість школярів. Істотно не змінив ситуації той факт, що є шестеро дітей у сім’ях переселенців.
Внесла корективи війна і в діяльність чотирьох дитсадків та двох їх підрозділів. Відвідуваність вихованців зменшилась майже удвічі.
І все ж, незважаючи на дещо мінорну демографічну ситуацію, громада дбає про освітні і дошкільні заклади. Створена сучасна матеріально-технічна база. Всюди є Інтернет, класи достатньо насичені комп’ютерною технікою.
Нещодавно освітні заклади поповнилися ноутбуками, які презентувало Міністерство освіти. Практично кожен учитель має комп’ютер, тож є можливість за потреби проводити навчання дистанційно. А ось ще одна позитивна новина — громада отримала обладнання для цілого класу дистанційного навчання. Це стало можливим за умови співфінансування. Частину (50 тисяч гривень) виділила сільрада і 450 тисяч гривень фінансовано з обласного бюджету. Такий клас розрахований для розташування в укритті.
Не має проблем громада і з кадровим потенціалом.
— Освітяни нашої громади, звісно, небайдужі до подій, які відбуваються в Україні. Як і в інших школах, готували багато продуктів, плели сітки, збирали гуманітарну допомогу. Проводилися ярмарки, де збиралися кошти для ЗСУ. Четверо наших освітян перебувають у лавах Збройних Сил. З ними постійний зв’язок. Нещодавно один вчитель-воїн відвідав рідну школу, мав зустріч з педколективом і учнями, — змальовує реальну картину Інна Михайлівна про діяльність освітян громади у воєнний час. — Кожен наш заклад взяв конкретне шефство над певними військовими угрупуваннями. Волонтеримо і тримаємо зв’язок, допомагаємо воїнам, у чому є їхні потреби.
Перед настанням зими подбали про теплий одяг і взуття. А перед Новорічно-різдвяними святами надіслали їм подарунки. Такий зв’язок є постійним.
Підсумував розповідь про діяльність освітянської галузі голова Олександрійської громади Олександр Гуц (на знімку):
— Вісімдесят відсотків бюджету сільради спрямовуємо на освіту, дошкільні заклади. Депутатський корпус (а в ньому є чотири обранці, які в тій чи іншій мірі представляють цю галузь), керівництво громади, вважають, що наші діти повинні мати все, щоб бути у безпеці, повноцінно опановувати предметні знання, виховуватися патріотами.
Фото Андрія БАБІНЦЯ.
