Він — лауреат премії Верховної Ради для молодих вчених, доктор технічних наук професор ВНТУ. Докторську дисертацію захистив у 2020-му, на той час йому виповнилося 32!
За словами науковця, пестициди — це ті самі міни, тільки уповільненої дії, такі ж небезпечні, як боєприпаси. Саме тому окремі досліди вченому доводиться виконувати з ризиком для здоров’я.

Що на практиці?

— Надіслав одну зі своїх наукових робіт на конкурс Верховної Ради, аби ще раз привернути увагу до вирішення проблеми пестицидів, — каже Роман Петрук. — Без державного фінансування цього не вдасться зробити.

Науковець напрацював систему поводження з пестицидами, методи їх утилізації, зокрема, тих хімічних речовин, що залишилися з минулих років, і тих, які використовують нині. Що робити з пестицидами, термін дії яких уже сплив? Як бути з ємностями, у яких доставляють до нас такі речовини?

Відповіді на ці та багато інших питань є в наукових роботах та публікаціях молодого дослідника. Він самостійно або у співавторстві з іншими вченими підготував і опублікував понад 70 статей на цю тему.

На запитання, який метод є найефективнішим при утилізації пестицидів, відповідає, що найчастіше їх знищують за допомогою спалювання. Особливого значення надають системі очищення вихідних газів, що утворюються при цьому, принаймні за кордоном. Наші технології істотно поступаються зарубіжним.

Держава виділяє мало грошей на знищення отруйних хімічних речовин, що використовуються, зокрема, у сільському господарстві. Йдеться і про пестициди, розкидані по нашій землі з минулих років.

Регіон по вуха у пестицидах

Доктор наук Роман Петрук постійно співпрацює з Державною екологічною інспекцією і ДСНС, де нині на обліку склади з пестицидами, що залишилися з минулих років. Таких нині зареєстровано 12. Хоча їх інвентаризація викликає чимало запитань.

— Наша область залишається лідером за кількістю пестицидів серед інших регіонів держави. — Маємо на своїй території отрутомогильник у Джурині Шаргородського району. За документами значилося, що там зберігається одна тисяча тонн різних пестицидів. Коли їх почали утилізувати, вони перемішалися із землею, і обсяг збільшився втричі.

У 2012 році частину отрути вивезли. Для утилізації потрібні кошти, причому чималі. Через їх відсутність процес ліквідації зупинили.

За його інформацією, щороку в Україну завозять приблизно 100 тисяч тонн отрутохімікатів. Обійтися без «хімії» не вийде, пояснює вчений, бо пестициди значно підвищують урожайність сільськогосподарських культур. Тому треба напрацьовувати ефективну систему поводження з ними, аби запобігти ризикам забруднення довкілля і впливу на здоров’я людей.

Цікаво, що наведені у відкритих джерелах обсяги завезення до нас хімічних засобів для вирощування рослин менші від озвучених науковцем.

— Під час підрахунку я взяв площу сільськогосподарських угідь, що використовуються для вирощування різноманітних культур, а також врахував норми внесення різноманітних хімічних засобів, і в результаті отримав цифру приблизно 100 тисяч тонн отрутохімікатів, — пояснив дослідник.

Починав з... малювання

Роман Петрук із сім’ї науковців. Його батько, Василь Григорович, теж доктор наук, як і син, працює у ВНТУ. У мами, Галини Дмитрівни, науковий ступінь кандидата наук, вона викладачка педагогічного університету імені Коцюбинського.

— Мабуть, уже змалку батьки спрямовували сина на ту стежину, яку обрали для себе? — запитую у співрозмовника.

— Та ні, — відповідає пан Роман. — Змалку було малювання. Із задоволенням ходив у школу мистецтв. Малював ще з п’яти років. Особливо тішився, коли виходили на заняття на природу

— у парк, на берег озера. Все побачене заворожувало...

Художником Роман не став, проте від уроків малювання залишилася любов до природи. Коли у дев’ятому класі учням запропонували обрати спеціалізацію, пішов у біологічний клас. Було це у школі № 35, раніше, до дев’ятого, навчався у 12-й школі.

— Наша вчителька Людмила Стецюк так цікаво подавала навчальну програму, що ми, її учні, вважали біологію найкращим шкільним предметом, — каже пан Роман. — Досі при зустрічах із вчителькою нагадую їй про це і не забуваю подякувати за цікаві уроки.

Уже тоді вирішив, що хоче займатися у подальшому екологією. Кафедра екології була у технічному університеті. Саме тому обрав цей виш для вступу. Факультет, на якому навчався майбутній доктор наук, нині має назву будівництва, цивільної та екологічної інженерії.

Аспірантуру і докторантуру закінчив достроково

Під час навчання в університеті Роман Петрук тричі отримував премію Фонду Пінчука. Один раз став переможцем, двічі посідав друге-третє місця. До заняття науковою роботою студента заохотив викладач Сергій Прокопчук. Був у нього керівником. Допоміг обрати напрямок досліджень.
До речі, Петрук досі продовжує працювати над проблемою пестицидів. Обидві наукові роботи — на здобуття ступеня кандидата і доктора наук — присвячені аналізу і шляхам вирішення саме цієї проблеми.

Під час навчання в аспірантурі науковець багато часу проводив в університетській лабораторії. «Щоб отримати один вдалий результат, потрібно виконати не менш як 100 дослідів, — розповідає співрозмовник. — Бувало, у лабораторію приходив о восьмій ранку і працював до восьмої, тільки уже вечора».

Досліди з різними видами пестицидів шкідливі для організму людини. Під час проведення окремих з них, коли використовував найбільш токсичні речовини, набирав у шприц ліки, ставив на столі, а напоготові завжди був ще й вогнегасник.

Ліки застосовувати не довелося, а ось вогонь гасив. Такі досліди позначилися на здоров’ї аспіранта. Після роботи з токсичними речовинами змушений був звертатися до лікарів.
Предмет дослідження вивчав не тільки в лабораторії. Неодноразово виїжджав на місця, де зберігаються такі відходи. Досліджував ґрунти, в які вони проникли з часом з дощовими водами. Бачив напівзруйновані приміщення колишніх складів...

Аспірантуру закінчив раніше визначеного терміну. На навчання і написання роботи відводиться три роки, декому і цього часу не вистачає. Проте Петрук через 2,5 року отримав науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Екологічна безпека». На той час йому виповнилося 25. Керівником кандидатської був доктор хімічних наук Анатолій Ранський.

У докторантурі мій співрозмовник навчався в Національному університеті «Львівська політехніка». Докторську роботу підготував також раніше відведеного терміну за тією ж спеціальністю — «Екологічна безпека». Науковець сподівається, що його роботи знайдуть практичне застосування у такій важливій для країни галузі.

Вінниця.