Ці слова Костянтина Ушинського (1823—1871) актуальні й сьогодні. Поглянути на інтелектуальну спадщину одного із засновників педагогічної науки в контексті сучасних реалій запропонували організатори Всеукраїнської науково-практичної конференції «Видатний син українського народу (до 200-річчя від дня народження вчителя вчителів
К. Д. Ушинського)», проведеної Національною академією педагогічних наук України та Інститутом педагогіки НАПН відповідно до Постанови Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022—2023 роках».

До дискусії, яка відбувалася у змішаному форматі — очно та онлайн — долучилися майже 100 учасників з різних регіонів. У конференції брали участь представники низки українських університетів, Інститутів педагогіки, проблем виховання та обдарованої дитини НАПН України, Педагогічного музею України, Державної наукової педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського.

Ушинський прожив лише 47 років, 15 з яких присвятив педагогічній діяльності. У дитинстві великий вплив на формування його світогляду справить мати — Любов Ушинська, в дівоцтві — Гулак-Капніст, яка походить з родини українського письменника В. В. Капніста. Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії Ушинський вступить на юридичний факультет московського університету, який закінчить з відзнакою. Викладатиме в Ярославльському Демидівському юридичному ліцеї, у Гатчинському сирітському інституті, працюватиме інспектором класів Смольного інституту шляхетних дівчат. В останньому педагог ліквідує поділ на «благородний» і «міщанський» відділи, запровадить семирічний термін навчання та нові дисципліни — природознавство й фізику, відкриє школу грамоти для покоївок, започаткує викладання предметів рідною мовою. Реформаторські ідеї не всім були до вподоби, тож Ушинського звільнили.

Свої праці він писав російською, але завжди залишався українцем — не тільки за походженням, а й за духом. І попри те, що за порєбріком його називають лише «велікім русскім педагогом», нам є що на це відповісти.

«Я переконаний, що ми не повинні нікому віддавати Ушинського, як і інших наших прогресивних діячів, тому що Україна як нація повинна опиратись на все те найкраще в духовному житті, науці, філософії, освіті, що було в її історії. Костянтин Дмитрович — один із таких діячів українства», — зауважив у своєму виступі на конференції президент НАПН України Василь Кремень.

Учасники дискусії відзначили, що саме українець Ушинський написав перші в російській імперії  загальнодоступні підручники для початкового навчання дітей — «Рідне слово» й «Дитячий світ», які витримали 70 і 150 перевидань відповідно, перекладалися іншими мовами й використовувалися не лише в Україні, а й у Болгарії, Польщі, Словаччині, Чехії.

Його вчення наслідували Х. Д. Алчевська, Г. Г. Ващенко, Б. Д. Грінченко, А. С. Макаренко, С. Ф. Русова, В. О. Сухомлинський. На ідеях Костянтина Ушинського будувалася й розвивалася не тільки українська й російська педагогіка, а й багато інших.

Найбільш вагомим внеском Ушинського в освіту вважають підхід до педагогіки як до антропологічної науки та обґрунтування її психологічних засад. Метою виховання він вважав моральний, фізичний і розумовий розвиток людини. Ушинський сформулював ідею народності в педагогіці. «Народність у вихованні — це своєрідність кожного народу, зумовлена його історичним розвитком, — вважав він. — Це прагнення народу зберегти своє національне «Я», усвідомлення свого минулого, сьогодення і майбутнього. Це національна самобутність...» Педагог вважав, що діти мають навчатися рідною мовою, а школа має бути побудована на народних традиціях.

Він був переконаним гуманістом і запроваджував ці принципи в навчанні. У праці «Людина як предмет виховання» зазначав, що право на щастя є невід’ємним правом людини.