Таку думку озвучив голова Державної служби якості освіти (ДСЯО) Руслан Гурак під час презентації Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни, проведеного в грудні 2022-го — січні 2023 року.

У дискусії щодо вимірювання освітніх втрат і пошуку шляхів їх подолання брали участь представники профільного міністерства та парламентського комітету, експерти, директори шкіл, батьки, керівники інститутів післядипломної освіти та громадських організацій.

На думку Руслана Гурака, поняття «освітні втрати» треба закріпити на законодавчому рівні. Тим часом наші чиновники та експерти і досі тлумачать цей термін по-різному.

У дослідженні Державної служби якості освіти йшлося про «втрати у результатах навчання». Під час презентації заступник голови ДСЯО Іван Юрійчук назвав такі чинники, що вплинули на успішність школярів: обмежений доступ до освітнього процесу, втрати навчального часу, втрати у матеріально-технічному забезпеченні, а також зміни в психологічному стані учасників освітнього процесу і в контингенті вчителів та учнів.

У першому півріччі 2022/2023 навчального року у більшості шкіл не вдалося відновити очне навчання: тільки 15% закладів працювали у звичному форматі, ще 33% — у дистанційному і 51% — у змішаному. На сході та півдні діти займались переважно дистанційно.

На момент проведення дослідження 30% школярів не мали постійного доступу до освітнього процесу, причому на півдні України ця цифра сягала 40%. У сільській місцевості мали змогу навчатися менше дітей, ніж у містах.

Цікаво, що керівники закладів освіти значно оптимістичніше оцінювали якість навчального процесу, ніж батьки учнів. Наприклад, директори шкіл майже не фіксували втрат навчального часу: за результатами опитування керівників закладів, не менш як 92% шкіл постійно здійснювали освітній процес у синхронному та/або асинхронному режимах. Водночас лише 40% батьків зазначили, що їхні діти постійно вчилися. Причому у деяких відносно безпечних регіонах ситуація була ще гіршою: на заході України про те, що їхні діти постійно вчилися, розповіли 32% батьків учнів початкової школи, тоді як на сході — 50%.

На думку директорів шкіл, найбільше перешкоджали організації освітнього процесу часті повітряні тривоги, а також відключення електроенергії, відсутність Інтернету та укриття. На п’ятому місці і далі, в порядку зменшення впливу, розташувалися інші перешкоди: бойові дії на відповідній території, відсутність опалення, брак підручників, руйнація закладу освіти, облаштування у школі прихистку, відсутність автобусів для підвезення учнів та брак учителів.

Зміна формату уроків, перехід на дистанційне та змішане навчання, нестабільні умови організації освітнього процесу — ті самі повітряні тривоги та блекаути — вплинули на його результати.

За спостереженнями вчителів початкових класів, погіршилися результати навчання дітей з української та іноземної мов, математики, літературного читання. При цьому у селах ситуація гірша, ніж у містах. Зниження успішності учнів з української мови відзначили 57% опитаних педагогів у селах, у містах — 44%, з іноземної мови — 52% та 47%, з математики — 45% та 40%, з інформатики — 37% та 25% відповідно.

Як надолужити ці прогалини в навчанні? Майже всі учасники дискусії зійшлися на думці, що для цього треба об’єднати зусилля родини, громадських організацій і влади на всіх рівнях починаючи з територіальних громад.

На переконання народного депутата Юлії Гришиної, варто розробити «національну програму компенсаторних занять, які обов’язково мають проводитися з дітьми на основі того моніторингу, який ми проводитимемо».

Водночас, на її думку, вимірювати навчальні досягнення треба на кожному рівні освіти за допомогою стандартизованих тестів.

Для вивчення проблеми у травні проведуть моніторингове дослідження якості освіти з математики та української мови серед учнів 5-х і 8-х класів. Утім, як зазначила під час дискусії директор УЦОЯО Тетяна Вакуленко, про справжні масштаби освітніх втрат ми навряд чи колись дізнаємось, адже немає з чим порівнювати. Досі в Україні ніхто не вимірював навчальних досягнень усіх здобувачів загальної середньої освіти (нагадаємо, що протягом останніх років школярів звільняли навіть від державної підсумкової атестації).

Одним із можливих варіантів компенсації втраченого через війну навчального часу може бути запровадження додаткового року навчання.

— Це моя думка, — зазначив Руслан Гурак. — Ми маємо реформу НУШ і задекларували в законодавстві, що запровадимо 12-річну профільну систему освіти в 2027 році. Проте я переконаний, що ми маємо унікальний шанс перейти на дванадцятирічну систему освіти вже у 2024-му. І це вирішить усі наші питання. Зможемо збалансувати типову освітню програму так, щоб врахувати всі пропущені заняття, зробити перехідний період на кожному рівні. І зможемо підготуватися до 2027 року до повноцінного запровадження профільної старшої школи.

Маючи відповідні розрахунки, зауважив він, можна звернутися до донорів з проханням допомогти профінансувати перехід української школи до 12-річного навчання.

Пропозицію щодо додаткового навчального року під час дискусії розкритикував заступник голови парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Колебошин.

— Ідея класна, але є декілька «але». Освіта — це не річ у собі, це частина дизайну складнішої системи, — зауважив він. — І якщо ми це зробимо, то так, долатимемо освітні втрати, але треба буде прийти до Прем’єр-міністра, Президента чи до суспільства і повідомити, що цього року 300 тисяч осіб не вийдуть на ринок праці, бо ми їх фактично затримаємо ще на один рік у школі. Тоді треба подивитися — чи великі це втрати для ринку праці? Може, одночасно варто запровадити трирічний бакалаврат, а це вже зміни у вищій освіті. Доведеться також з’ясовувати, що робити з професійною освітою. І тут ще одну базову річ треба пропрацьовувати, бо я не думаю, що в когось у цій залі або в цій країні є чітке усвідомлення того, якою має бути старша профільна школа...

Як повідомив Сергій Колебошин, про освітні втрати та можливі механізми їх компенсації говоритимуть під час комітетських слухань, запланованих на 11 травня.

Довідково

Дослідження якості організації освітнього процесу в умовах війни провела в грудні 2022-го — січні 2023 року Державна служба якості освіти України за підтримки проекту міжнародної технічної допомоги «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), що реалізується компанією Alinea International та фінансується урядом Канади.

Методом онлайн-анкетування охоплено 150 шкіл з різних областей України. У дослідженні взяли участь 150 директорів закладів загальної середньої освіти, 6532 вчителі, 4324 школярі (переважно десятикласники), а також 10 899 батьків учнів початкової, базової та старшої школи.