Причина банальна: в цих закладах мало учнів, тож на навчання кожного з них за рахунок державної субвенції витрачають занадто багато коштів.

Після адміністративної реформи бюджет Підгаєцької громади став значно меншим, аніж був до цього бюджет відповідного району, та ще й війна внесла свої корективи, тож він додатково «схуд»… Я не записуюсь в адвокати нашого органу місцевого самоврядування, але розумію, чому в цей важкий час місцева влада мусить буквально різати по живому. Водночас як людина з вищою педагогічною освітою (не один рік пропрацював у школі) не можу не визнати, що значно краще дитині закінчувати 9-й клас у рідному селі. До речі, після закриття школи зростуть видатки на перевезення дітей шкільними автобусами.

На жаль, демографічні проблеми українських сіл наростали не один рік, і не було зроблено майже нічого, аби їх розв’язати чи хоча б пом’якшити. Через відсутність роботи з глибинки виїхала молодь. Мабуть, сьогодні селяни не зможуть адекватно пояснити, чому вони з таким азартом колись розбирали тваринницькі ферми! Тваринництво дало б роботу багатьом молодим родинам, а отже, в сільських школах було би значно більше дітей.

Задля розв'язання проблеми сирітства та покращення демографічної ситуації варто було б також і масово створювати у селах прийомні й опікунські родини та дитячі будинки сімейного типу.

Ще однією причиною кризи є повна невідповідність системи української освіти вимогам часу. Школа не стала більш практичною та ближчою до життя. Звісно, незле, коли наші діти знають про хижих риб Амазонки, та чи не краще було б, якби вони вивчали сучасні методи й технології тваринництва та вчилися заробляти на землі, не завдаючи шкоди довкіллю.

На жаль, ані колишні сільради, ані школи, ані самі селяни не думали про завтрашній день. Нас довго лякали страшною казкою про іноземців, які скуплять українські землі, а нас зроблять наймитами. Наймитами наші селяни не стали. Вони примудрилися, маючи землю, стати безробітними. А ось їхні діти вже давно за кордоном. Й онуки селян, які мали би бігати до наших шкіл, навчаються у закордонних.

Після цієї війни перед країною постане гостра проблема дефіциту працівників. Даватиметься взнаки і нестача педагогів, частина з яких теж виїхала за кордон. Чи стимулюватимуть їх повертатися сьогоднішні низькі заплати? Питання риторичне.

Після закінчення війни треба нагадати про обіцяне владою підвищення зарплат освітянам. Варто також збільшити повноваження та фінансові можливості місцевого самоврядування, бо йому, як тому псу в анекдоті, ланцюг подовжили, зате миску відсунули. Хочеш мати права і достойний рівень життя — захищай свої інтереси щодня, а не лише в день виборів!

Підгайці Тернопільської області.