Як пояснив під час виступу на нещодавньому засіданні комітету Сергій Штепа, мета законопроекту — покращити якість мобільного зв’язку в сільській місцевості, контроль виконання ліцензійних зобов’язань нашими мобільними операторами із забезпечення покриття 90 відсотків населення з середньою швидкістю передавання даних не менш як 2 мегабіт на секунду, а також вдосконалення окремих положень Закону України «Про електронні комунікації» і узгодження його правових норм із Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку».

Також документ покликаний унормувати питання використання електронних комунікаційних мереж у період воєнного стану. Саме для реалізації цих завдань і необхідно ухвалити цей законопроект.

Адже важливо, що під час збройної агресії російської федерації операторами електронних комунікацій надаються послуги голосового зв’язку та передачі даних по всій Україні. Водночас, як випливає з Пояснювальної записки до законопроекту, значна частина обладнання електронних комунікацій на територіях, де велись активні бойові дії, знищена.

Відновлення та відбудова мереж потребує значного часу (який поки що, до їх аудиту, розрахувати неможливо). Але необхідність надавати послуги на деокупованих територіях — не зникає.

Також у зв’язку із воєнними діями відбулася велика внутрішня міграція населення всередині України. Багато людей переїхали в невеликі населені пункти, де може бути не представлений їх звичний оператор мобільного зв’язку, і вони активно користуються послугами національного роумінгу.

В Україні понад п’ять тисяч населених пунктів, де присутній лише один оператор мобільного зв’язку, тобто майже півтора мільйона людей у своєму виборі мобільного оператора вимушені спиратись лише на фактор відсутності чи наявності покриття в певному населеному пункті.

Для того, щоб після припинення воєнного стану люди, які змінили своє місце проживання та переїхали до населених пунктів, де представлений лише один оператор, не втратили можливість користуватись послугами свого домашнього оператора, необхідно запровадити обов’язковий національний роумінг і після закінчення воєнного стану для населених пунктів із кількістю мешканців менш як 2 тисячі осіб. Також зміни забезпечать наявність зв’язку при подорожі країною незалежно від того, яким оператором користується абонент, якщо в населеному пункті є покриття хоча б одного мобільного оператора.

У підсумку, з прийняттям законопроекту буде створено умови для покращення якості мобільного зв’язку на всій території України, а саме якості голосового зв’язку та передачі даних. Також істотно покращиться покриття мобільним зв’язком у сільській місцевості, що приведе до зменшення цифрового розриву. Збільшиться можливість використання державних послуг онлайн у глибинці.

Як стверджують автори законопроекту, його реалізація не потребує грошей з державного чи місцевих бюджетів. Водночас документ, у разі його прийняття, матиме вплив на ринкове середовище, забезпечить захист прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян і держави в цілому.

До речі, як поінформував під час засідання комітету Сергій Штепа, документ без зауважень був підтриманий Міністерством цифрової трансформації та адміністрацією Держспецзв’язку.

Надійшли певні пропозиції від Головного науково-експертного управління, національного регулятора у сфері електронних комунікацій, інтернет-асоціацій, учасників Української асоціації операторів зв’язку «Телас». Тож члени Комітету з питань цифрової трансформації, враховуючи необхідність доопрацювання деяких норм законопроекту, вирішили:

— Рекомендувати Верховній Раді України прийняти за основу проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих положень законодавства у сфері електронних комунікацій».

— Звернутися до Голови Верховної Ради України з пропозицією оголосити відповідно до частини першої статті 116 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» під час розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні про необхідність внесення пропозицій та поправок щодо виправлень, уточнень, усунення помилок та суперечностей у тексті зазначеного законопроекту, інших структурних частин законопроекту та/або інших законодавчих актів, що не були предметом розгляду в першому читанні та відповідають предмету правового регулювання цього законопроекту.