На його рахунку 141 бойовий виліт. Він загинув, відвернувши свій підбитий літак від житлових будинків. Це було біля Краматорська, в селі Шабельківка.
Героям Слава!
Його командир Ростислав Лазаренко розповідає: «27 січня розпогодилось буквально за дві-три години до сутінків. Отримав дві цілі. Одну віддав хлопцям, які відповідали за той напрямок. Другу взяв собі, вирішив нікого вже не турбувати. Пішов готуватись, аж бачу, Данило, який зазвичай на позитиві — сипле жартами, усміхається, сидить зовсім без настрою...
— Данька, чому сумний?
— Учора не літав, позавчора не літав... Виходить, і сьогодні вже не політаю...
— Та не бурчи! Завтра буде погода, будуть нові завдання...
— Можливо, сьогодні? Я встигну!
— Ні, в сутінках повертатись не будеш...
Продовжую готуватись... А Данило й далі похнюплений сидить.
— Ну добре! Вмовив, пішли разом!
Полетіли. Уже підходили до бойового курсу. Радіолокаційно спостерігали винищувач противника на дальності, яка була безпечна для продовження польоту, звісно, з використанням певних тактичних прийомів. Були неподалік Краматорська, коли в Даньку прилетіла ракета типу повітря-повітря з боку противника...
Попереду — населений пункт. Данило відвернув літак. Після катапультування не вистачило висоти навіть для розкриття парашута...
«Я відвернув!» — встиг прокричати Даня.
Коротка біографія
Данило Мурашко народився в Ніжині, що на Чернігівщині. З дитинства мріяв стати льотчиком. У 2015 році вступив до Харківського університету Повітряних сил ЗСУ. Після закінчення навчання приєднався до лав 299-ї бригади тактичної авіації ЗСУ імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова.
З першого дня повномасштабного вторгнення рф брав участь у бойових завданнях: уже в травні 2022 року став старшим пілотом, а згодом — командиром авіаційної ланки бригади.
Данило Мурашко — повний лицар ордена Богдана Хмельницького. Відзначений почесним нагрудним знаком головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест». А вже посмертно льотчику присвоїли звання Героя України.
Бабуся Данила згадує, що коли почалася велика війна, онук став її називати не «бабушка», як до того, а «бабуся». Казав тоді: «Ненавиджу тепер російську мову й буду бити росіян, доки живий». Він встиг багато. За 10 місяців знищив майже 70 одиниць бронетехніки ворога, понад 80 бойових машин, приблизно 30 автоцистерн з пальним та 600 загарбників.
В «останній політ» Героя проводжали містяни його рідного Ніжина. Заступник командира авіаційної ескадрильї Ігор Білан тоді сказав: «Данило поклав своє життя в боротьбі за свободу народу України. Слава таким, як він. На таких, як він, будується наша незалежність, пишеться наша історія».
Чернігівська область.
Фото з відкритих джерел.
