Серед ініціаторів законопроекту «Про внесення змін до статті 18 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо стимулювання суб’єктів агропромислового комплексу у створенні робочих місць для осіб з інвалідністю, в тому числі внаслідок війни» (реєстр. № 10185 від 24.10.2023 р.) значаться парламентарії з різних комітетів та різних політичних уподобань (Сергій Лабазюк, Олександр Гайду, Георгій Мазурашу, Артем Чорноморов, Марина Нікітіна, Марія Мезенцева, Віктор Бондар, Ірина Констанкевич, Андрій Ніколаєнко, Ігор Фріс, Тарас Батенко, Петро Юрчишин, Едуард Прощук, Ігор Гузь, Микола Кучер, Максим Гузенко, Артур Герасимов, Богдан Торохтій, Богдан Кицак, Володимир Ватрас, Олег Кулініч, Олександр Дануца).

Суть проблеми, яку намагаються розв’язати народні обранці, полягає в тому, що в умовах збройного протистояння делдалі більше людей працездатного віку: і військових, і цивільних — зазнають каліцтв. Значна кількість ветеранів з інвалідністю шукають місце на ринку праці. Водночас роботодавець часто не готовий брати цих людей, хоча законодавство й стає на їхній захист. Відповідно до Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «для підприємств, установ, організацій <...> фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

<...> При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення».

Тобто, приміром, якщо виробництво залучає від 8 до 25 працівників, належить узяти принаймні одну особу з інвалідністю (незалежно від форми власності та системи оподаткування, вимога стосується і фізичних осіб — підприємців). Але бізнес нерідко нехтує цією нормою, оцінюючи скептично можливості потенційних працівників з інвалідністю. Тим паче що для них зазвичай ще й потрібно облаштовувати робочі місця з урахуванням фізичного стану. З другого боку, в агросекторі посилюється брак кваліфікованих кадрів. А механізатори та водії для сільгосппідприємств взагалі стають дефіцитною спеціальністю через їх затребуваність на фронті.

Стимулювати керівників господарств переглянути свої підходи до працевлаштування осіб з інвалідністю має державна підтримка аграріїв.

Напередодні 2024 бюд-жетного року, йдеться в пояснювальній записці, для сільського господарства закладається відновлення низки програм, які з початку повномасштабного вторгнення рф не діяли або діяли частково, — із загальним фінансуванням у понад мільярд гривень. Очікується, кошти спрямовуватимуться на розвиток тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції; розвиток фермерських господарств; виділення субсидій із розрахунку на одиницю оброблюваних угідь тощо.

Як наголошують автори проекту, нині в агросекторі значний попит мають водії, електромонтери, слюсарі, машиністи — велику кількість представників цих спеціальностей було мобілізовано. Водночас, за даними Міністерства у справах ветеранів, осіб з інвалідністю внаслідок війни — понад 68 тисяч. Багато з них є працездатними, мають навички з наведених вище професій, бажають реінтегруватися в цивільне життя та отримати робочі місця з належним рівнем оплати. Тож логічно поєднати такий запит та пропозицію, активно залучаючи людей з інвалідністю, спричиненою, зокрема, війною.

За цієї ситуації не видається раціональним надавати будь-який вид державної підтримки агровиробникам, котрі не дбають про працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тож законопроект передбачає заборону на отримання фінансування, визначеного Законом «Про державну підтримку сільського господарства України», суб’єктами агропромислового комплексу, на яких накладалися адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю за попередній рік. Така норма має заохотити агробізнес створювати умови для залучення до праці ширшого кола осіб, а також сприятиме поверненню захисників до повноцінного цивільного життя у громадах.

До речі

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яку ратифікувала й Україна, передбачає, що «держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю <...> шляхом ужиття, у тому числі в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на <...> стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій...».

Підготувала Галина КВІТКА.