Йшлося про розв’язання невідкладних проблем, що наразі на порядку денному, та участь у цьому всіх гілок влади. Серед пріоритетних завдань — повноцінне матеріально-технічне забезпечення добровольчих формувань Сумщини та створення в області Навчального центру тероборони. Для їхнього виконання необхідний достатній фінансовий ресурс, а саме його й бракує.

Аби послабити навантаження на обласний бюджет та вивільнити в такий спосіб необхідні кошти, Сумська облрада хоче передати у державну власність два свої об’єкти. Йдеться про Театр драми та музичної комедії імені М. С. Щепкіна і Меморіальний будинок-музей А. П. Чехова. Посприяти цьому, сподівається керівництво Сумщини, можуть народні депутати. Але більшість місцевих проблем обласній владі доведеться розв’язувати самотужки.

Серед них — ефективність роботи комунальних підприємств та установ Сумської облради, котрі потребують значного фінансування. Однак якщо з лікарнями чи інтернатними закладами все зрозуміло — вони апріорі не можуть бути прибутковими, деякі комунальні підприємства обласної ради могли б працювати значно краще.

Під час зустрічі керівництва Сумської ОВА з народними депутатами та депутатами облради стало відомо, що наразі працює зі збитками найпотужніше комунальне підприємство регіону — Сумиоблагроліс. Свого часу воно створювалось обласним представницьким органом для того, щоб заробляти гроші та підтримувати інші комунальні підприємства, які засновувались як неприбуткові. Спочатку так і було, але потім прибутки Сумиоблагролісу почали скорочуватися. На дорогах області стали затримувати дедалі більше необлікованої деревини, і майже завжди виявлялось, що її «заготовили» на угіддях якогось з агролісгоспів. Кількість кримінальних проваджень множилась, але ситуація не покращувалась. Неодноразово про це писав «Голос України», але тоді Сумиоблагроліс мав хоч невеличкі, та все ж прибутки. Тепер їх немає взагалі: підприємство почало працювати спочатку з нульовою, а потім і з від’ємною рентабельністю. Тим часом від нього чекають зовсім іншого: будівники фортифікаційних споруд потребують міцної деревини, жителі області — дров, а обласний бюджет — зароблених коштів.

Грибники, збирачі ягід чи лікарських трав — будь-хто, хто на Сумщині заходить до лісу, одразу бачить, яке підприємство ним опікується. Якщо тут господарює якийсь агролісгосп — філія Сумиоблагролісу, угіддя будуть захаращені сотнями повалених дерев, що вже наполовину перетворились на гнилу труху. Але якщо в лісі чисто та акуратно — «як підметено», це означає, що він підпорядкований не «аграрному», а державному лісгоспу.

Навіть у кращі для Сумиоблагролісу часи державні лісгоспи платили до бюджетів усіх рівнів у сотні разів більші податки, ніж їхні «аграрні» колеги.

Кілька років тому Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства (так тоді називалася філія державного підприємства «Ліси України») була готова взяти невпорядковані «аграрні» масиви на свій баланс.

Але Сумська обл-рада не віддала. Бо установча сесія представницького органу будь-якого скликання завжди починалася з боротьби за призначення керівника Сумиоблагролісу. Кожна політична сила пропонувала свого представника, аби мати доступ до одного з найпотужніших майнових ресурсів регіону. У результаті — «маємо те, що маємо»: незаконні вирубки лісу, численні кримінальні провадження і збитки замість прибутків.

Сумська область.

Фото з сайту sm.gov.ua