Ми здригалися від кожного нового факту, який потрапляв в інформпростір...

Першу підозру російському військовослужбовцю, який знущався над мешканкою тимчасово окупованої території України, наші правоохоронці оголосили в травні 2022-го. Затим факти вчинення сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), були зафіксовані фактично на всіх деокупованих територіях, зокрема в Херсонській, Київській, Чернігівській, Харківській областях...

Правоохоронним структурам, Офісу Генерального прокурора довелося розробляти юридичні механізми, аби в належний спосіб оформити провадження у справі та в подальшому притягти до кримінальної відповідальності збоченців. А парламент мусив би подбати про законодавче підґрунтя, зокрема й щодо захисту прав постраждалих українців. Тож для напрацювання певних нормативних актів у Верховній Раді була створена тимчасова слідча комісія в складі народних депутатів. Про її роботу та результати законотворчих зусиль ми розпитали в Олени Криворучкіної (на знімку), яка входила до складу ТСК.

— Олено Володимирівно, розкажіть, які питання розглядала ТСК з питань розслідування фактів сексуального насильства, вчинених внаслідок збройної агресії, окресліть компетенцію народних обранців у межах роботи тимчасової слідчої комісії...

— Нагадаю, Тимчасова слідча комісія з питань розслідування фактів сексуального насильства, вчиненого внаслідок збройної агресії рф проти України, була створена відповідною Постановою Верховної Ради у вересні 2022 року. Наразі ТСК припинила свою роботу у зв’язку із закінченням строку, на який її було утворено, що передбачено Законом України «Про тимчасові слідчі і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України».

До переліку її завдань входило розслідування фактів сексуального насильства, вчинених внаслідок збройної агресії рф проти України; ініціювання питання про притягнення осіб, винних у вчиненні сексуального насильства, до відповідальності, у тому числі щодо міжнародного розшуку таких осіб та здійснення співробітництва за принципом універсальної юрисдикції. Також перед народними депутатами стояло завдання вдосконалити вітчизняне законодавство щодо підтримки людей, які стали жертвами такого насильства.

Хочу додати, що ця підтримка не обмежується лише створенням передумов для виплати компенсацій, а й медичною допомогою та психологічною реабілітацією. Для цього членами ТСК було вивчено законодавство держав, які вже стикалися з проблемами сексуального насильства під час воєнних конфліктів. Зокрема, ми досліджували досвід Албанії, Боснії і Герцеговини, Косово, Перу, Хорватії та інших держав...

— Скільки на сьогодні зареєстровано в Україні таких злочинів?

— Рашисти використовували і продовжують використовувати сексуальне насильство як тактику та інструмент морально-психологічного знищення українців. Станом на грудень 2023 року Офіс Генерального прокурора зафіксував 257 фактів вчинення СНПК, повідомлено про підозру 35 військовослужбовцям рф та скеровано 22 обвинувальні акти до суду. І це, додам, лише ті випадки, у яких постраждалі готові свідчити та заходити в кримінальний процес. Ця цифра ще не враховує велику кількість злочинів, здійсненних на тимчасово окупованих територіях.

Також варто зазначити, що злочини сексуального насильства є найбільш замовчуваними. Здебільшого це зумовлено небажанням постраждалих повідомляти про пережите. Цілком імовірно, що деякі постраждалі будуть готові розповісти про ці жахи лише згодом. Доцільно наголосити, що сексуальне насильство, яке вчиняється в умовах збройного конфлікту, не має терміну давності притягнення до відповідальності. Тож незалежно від того, коли потерпілі будуть готові повідомити про такі випадки, вони будуть розслідуватися. Потерпілі особи не повинні доводити на основі різного роду експертиз скоєння злочину. Достатньо довести, що вона/він у відповідний період часу перебували на окупованій території або в місцях, де потенційно були військові рф...

— Жертви злочинів особисто могли звертатися до ТСК?

— Враховуючи надзвичайну чутливість проблематики ТСК, на її засіданнях опрацьовувалась інформація щодо постраждалих людей, яку надавали Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Генеральний штаб Збройних Сил України, Бучанський центр психологічної допомоги, представники правозахисних громадських організацій. Окрім того, використовувалися дані опитувань за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ).

Однак, зауважу, що постраждалі, ті, хто став жертвою цих жахливих злочинів, активно залучалися до процесу підготовки наших законодавчих ініціатив. 

— Які можливості є в України, аби притягти до відповідальності тих, чиї злочини були в належний спосіб зафіксовані?

— Кримінальний кодекс України містить статті, що можуть бути застосованими до випадків сексуального насильства, пов’язаних зі збройним конфліктом. Це і стаття 433: кримінальна відповідальність за насильство над населенням у районах воєнних дій. А також стаття 438: кримінальна відповідальність за порушення законів та звичаїв ведення війни, що включає в себе жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням. Покарання за ці злочини передбачене у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Згідно з інформацією Офісу Генерального прокурора, за виявленими фактами сексуального насильства на окупованих територіях населених пунктів Київської, Чернігівської, Херсонської, Харківської та Миколаївської областей повідомлено про підозру 34 військовослужбовцям рф. Скеровано до суду обвинувальні акти щодо 17 осіб, двох осіб засуджено до 12 років та 10 років (позбавлення волі). У випадку, якщо винні особи недоступні українському правосуддю, притягнення до кримінальної відповідальності відбувається за процедурою заочного засудження. Подальший розшук злочинців має відбуватися в порядку міжнародного співробітництва...

— А коли не вдається встановити особу?..

— Генеральною прокуратурою, як органом прокуратури вищого рівня, була проведена робота з розробки Стратегічних підходів, які орієнтовані на постраждалих та свідків, для ведення справ про сексуальне насильство в умовах збройного конфлікту, які застосовуються спеціалізованими прокурорами. Окрім цього, повідомлено про співпрацю Офісу Генерального прокурора з Міжнародним кримінальним судом щодо розробки спеціалізованих тренінгів для прокурорів, слідчих та психологів, які безпосередньо працюють з постраждалими та свідками.

Серед складнощів процесу розслідування таких випадків можна відзначити недоступність тимчасово окупованих територій для співробітників правоохоронних органів.

— Чи отримають жертви таких насильств бодай якісь компенсації? На рівні держави Україна, на рівні міжнародного законодавства?

— За результатом роботи ТСК було подано два законопроекти — «Про статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та невідкладні проміжні репарації» та «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Фонду виплати невідкладних компенсацій особам, постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України».

Ці законопроекти мають започаткувати правовий статус осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією рф проти України, що забезпечуватиме визнання особи як постраждалої за так званою «позасудовою процедурою» та стане правовою рамкою для запровадження програми невідкладних компенсацій та надання медичної, психологічної, правової допомоги постраждалим та членам їхніх сімей.

Також подано проект закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту».

Вищенаведені законопроекти наразі опрацьовуються профільними комітетами Верховної Ради.

Фото з архіву народної депутатки.