Вона присвячена 210-й річниці від дня народження Тараса Шевченка та 110-літтю учасника національно-визвольного руху, культурно-освітнього і громадського діяча Волині Миколи Куделі.
Микола Куделя народився 10 березня 1914-го — через 100 літ після Шевченка. Невеличкий будиночок Миколи Павловича в селі Буяни, за двадцять кілометрів на захід від Луцька, став своєрідним музеєм Кобзаря.
Микола Куделя все своє довге життя, а доля відвела йому 91 рік земного шляху, присвятив боротьбі за незалежність України.
Ще в 1920-му, в першому класі сільської школи, він познайомився з творами Шевченка. Вчителем у нього був мамин рідний брат Хома Наюк. У книзі «Кобзар у моєму житті» Микола Куделя писав: «Пригадую, в руках вчителя був єдиний і своєрідний підручник — «Кобзар» Тараса Шевченка. Не було дня, щоб учитель не читав нам патріотичних поезій Т. Г. Шевченка».
Любов до Тараса Микола Куделя проніс через усе життя. У 1927 році, коли в селі починає діяти філія Культурно-освітнього товариства «Просвіта», він стає її активістом, бере участь у відзначенні Шевченківських днів. Книги Тараса з’являються і в його домашній бібліотеці.
У 1932-му Микола Куделя стає членом ОУН, а згодом долучається до роботи в товариствах «Сільський господар», «Відродження», кооперативі «Добробут». І хоч би де працював, завжди був активним пропагандистом заповітів Шевченка. Саме за активну національну культурно-просвітницьку діяльність у 1939 році Микола Куделя був заарештований польською поліцією і ув’язнений у Луцькій тюрмі. Вдруге потрапляє туди вже за совєтів. 23 червня 1941 року стає свідком жахливого злочину енкавеесників, які перед втечею розстріляли понад дві тисячі в’язнів. Він дивом вижив, опинившись під тілами розстріляних.
Після війни — колима. І там не забував про Тараса. Одного разу це врятувало йому життя.
У таборі за сотні кілометрів на північ від магадана Микола Куделя потрапляє в бригаду кримінальних злочинців. На лісоповалі трапився випадок, який ледь не вартував йому життя. Але знання творів Шевченка відвело від нього вірну смерть. Ось як згадував він про цю страшну мить: «Ти контра, бандера протівна, до сіх пор жівуща... Тібя давно нужно било тут похороніть, таку твою мать...
То була жахлива лайка роз’ярілого натовпу кримінальних злочинців. У таких випадках юрба знаходила насолоду якнайбільше познущатися із своєї жертви, не несучи за це ніякої відповідальності. То був жорстокий закон колими: «Сюда попадьош — возврату нету». Коли в цьому гармидерному танку смерті я почув несамовитий вигук «В расход єго...», я зрозумів, що доки не втратив свідомості, треба рятуватися.
Кажу до цих звірів у людській подобі:
— Знаю, що ви мене вб’єте, то ще краще для мене, бо скінчаться мої муки в таборі... Тільки прошу вас, щоб дозволили помолитися перед смертю молитвами з «Кобзаря».
На моє здивування ватажок Дуга загорланив:
— Ану, ану, давай!
Велика поема «Сон» — і пам’ять не підвела — читаю переконливо, з чуттям найдорожчого — збереження життя. Після перейшов до читання пристрасних рядків з поеми «Кавказ». Страшні, озвірілі обличчя слухачів все більше стають врівноваженими, спокійнішими, звіриний оскал був угамований. І до нині бринять у вухах рішучі слова Дуги:
— Жіві, мужик, і молісь. Тєбя Шевченко спас».
У 1956 році Микола Куделя повертається в Україну. Працює на шахтах Львівсько-Волинського басейну, а згодом — нічним сторожем у колгоспі в рідному селі Буяни.
Лише в 1993 році його повністю реабілітували.
Попри всі перешкоди Микола Куделя далі формує свою Шевченкіану. Налагоджує контакти з іншими шанувальниками творчості Кобзаря, обмінюється з ними книгами поета, колекціонує конверти, марки, рушники та іншу атрибутику із зображенням Тараса. Експонатів у його Шевченківській світлиці щораз більшає. Його будиночок стає справжнім музеєм Кобзаря.
Після того, як 29 червня 2004-го на 91-му році життя Микола Куделя помер, громадськість непокоїла доля його колекції. 14 березня 2007-го у Волинському краєзнавчому музеї відбулося урочисте відкриття меморіальної експозиції «Шевченківська світлиця Миколи Куделі», створеної на основі переданих до музею родиною особистих документів, речей та колекції Шевченкіани Миколи Куделі. Увагу привертають філокартична, філателістична, нумізматична колекції, зображення Тараса у вишивці, скульптурі, металопластиці, матеріали подорожей Куделі шевченківськими місцями, його книжки «Кобзар у моєму житті», «Крізь бурі лихоліть», «Під мурами Луцької тюрми», «Пекло Колими», «По історичних та Шевченківських місцях України».
За ці сімнадцять років, що діє експозиція «Шевченківська світлиця Миколи Куделі», її переглянули тисячі шанувальників творчості Тараса. Багато їх прийде і в ці дні. «Борітеся — поборете, Вам Бог помагає!» — писав майже двісті років тому наш Пророк. Ці його слова як ніколи актуальні сьогодні.
Фото автора.
