Відомо, що чимало відкриттів здійснюються випадково. Одесит Олександр Миколайович Лисенко переконався в цьому особисто. І неодноразово. В його двадцятип’ятирічній армійській службі, а закінчив він її підполковником, не раз і не два траплялися стресові ситуації. Одна з них закінчилася серйозним захворюванням шкіри — псоріазом. Лікарі розписалися у власному безсиллі, бо жоден із прописаних ними препаратів не приносив полегшення. Хворобу Олександру Миколайовичу вдалося вилікувати після випадкового укусу в ногу змії. Отрута плазуна виявилася настільки ефективними ліками, що незабаром шкіра в Лисенка позбулася проблем. А Олександр Миколайович замислився над фактом свого чудесного зцілення.
Став змієловом і використовував спійманих рептилій винятково для зцілення — готував настоянки, мікстури, мазі. Вони, до речі, допомагали значно ефективніше, ніж аптечні препарати. Сусіди, почувши про чарівника, який зціляє рани, потягнулися до нього за зіллям. Але Олександр Лисенко лікарської практики не відкривав — не мав на те законного права. Однак в особливо екстрених, невідкладних випадках саморобні препарати у вигляді настоянок і мазей все-таки дарував хворим. Випадків зцілення людей від різних недуг із використанням препаратів Лисенка сьогодні безліч.
Його величність випадок допоміг підполковникові у відставці Олександру Лисенку створити препарат — дієтичну добавку, який сьогодні продається в аптеках і допоміг вилікуватися тисячам людей.
Якось, перебуваючи в гостях у мами, Олександр Миколайович звернув увагу на гусей та качок. Домашня птиця під час годівлі разом із комбікормом прихоплювала й камінчики, пісок. Клювали вони так завзято, що можна було подумати, начебто каміння для домашньої птиці — найбільші ласощі.
«Якщо птиця склювала стільки камінчиків, то її внутрішні органі мають бути схожі на маленький кам’яний кар’єр», — розмірковував Олександр Лисенко. Але в забитої птиці у внутрішніх органах каменів практично не було. Їх розчиняли й шлунковий сік, і ферменти, вироблювані жовчю (як цукор у чаї). А потім він помітив, що жовч забитої птиці у величезній кількості просто викидають — як небезпечний для життя людини продукт переробки їжі.
Та чи є він небезпечним? Адже птиця не може виробляти отруту — так або приблизно так думав Олександр Лисенко. Експерименти з жовчю домашньої птиці привели до створення ним препарату «Антиконкремент». Сьогодні за ним полюють в аптеках тисячі мешканців України — саме ця дієтична добавка спричиняє поліпшення під час лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, печінки, сприяє покращенню обміну речовин.
Олександр Лисенко — не шарлатан і не спритник-знахар, він винахідник препаратів. Про що свідчать патент на винахід Російської Федерації №2441659 від 04.05.2009 г., виданий за створення «засобу для лікування сечокам’яної хвороби і сечостатевої системи», а також патенти України на винахід «способу для лікування сечокам’яної системи й цукрового діабету» і на корисну модель «застосування жовчі домашньої і дикої птиці як лікарського засобу для лікування сечостатевої системи».
Олександр Лисенко подарував надію людям, які страждають на цукровий діабет, сечокам’яну недугу, захворювання сечостатевої системи. Його винахід приносить не просто полегшення для хворих, а в багатьох випадках і повне зцілення.
Звісно, постає питання: а де взяти для виготовлення препарату Лисенка стільки жовчі? Скільки сотень тисяч курей, гусей, індиків, качок необхідно забити, щоб одержати необхідну кількість жовчі? Винаходом Лисенка зацікавилася одна із птахофабрик у Миколаївській області. Тут за наданою Лисенко ліцензією налагоджено виробництво «Антиконкременту». Правда, поки не можна сказати, що виготовлення препарату Лисенка сягнуло промислових обсягів. Але воно зростає з кожним днем. По дієтичну добавку в Миколаївську область і в Одесу сьогодні їдуть хворі з усієї України. І багато кому вона допомагає.
Одеса.
Олександр Лисенко зі своїм цілющим доробком.
Фото Вячеслава ТЕНЯКОВА.
