Другокласниця Христинка робить арифметичні приклади біля дошки. Раз у раз поглядає на вчительку: чи правильно? Марія Іванівна схвально киває головою. Під час нашої розмови з педагогом дівчинка не соромиться кілька разів перебити старших, аби запитати, як виконувати завдання. Відчувається, що до самостійної роботи вона не привчена. Ще б пак! Сьогодні Христинка — єдина учениця в класі, їй уся увага.
Затрати великі, знання посередні
Утім, другокласників у Мар’янівській початковій школі двоє. Ще одна дівчинка хворіла. Марія Ожанська (на знімку з Христинкою Низик) має досвід роботи і з одним учнем. «Урок проводжу так, ніби клас заповнений», — каже.
Можна вважати, що Христинці пощастило: вона, по суті, має персонального вчителя, тож знання мають бути відмінні. «Я також, коли перейшла з великої школи у малокомплектну, так вважала, — приєднується до розмови вчителька світової літератури Людмила Циган, — але реальність інша. У дев’ятому класі троє учнів. Одна дівчинка добре вчиться, а інші — посередньо».
Заступник директора департаменту освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації Оксана Піхурко зауважує: дітям з малокомплектних шкіл згодом важко адаптуватися у соціумі, вони позбавлені змагальності, конкурентоспроможності.
Всього у Мар’янівській дев’ятирічці навчається 15 учнів. Вчителів 13, двоє з них — сумісники. Вартість навчання одного учня тут — 18,4 тисячі гривень. Хоч це ще не рекорд. В області є школи, де один учень обходиться у 25 тисяч. У школах обласного центру в середньому вісім тисяч. Отже, затрати в малокомплектних школах великі, а результат, тобто якість навчання, посередній.
Виникають тут проблеми з викладанням другої іноземної мови, інформатики. У Мар’янівській школі п’ять комп’ютерів, але Інтернету немає. «Бракує коштів, — пояснює директор школи Богдана Захар. — Коли потрібен якийсь матеріал, скидаю його вдома на флешку і несу дітям. Не всі, до речі, сім’ї мають ПК».
Звісно, педагоги одностайно виступають проти закриття дев’ятирічки. Більшість з них — недавні випускники педагогічних університетів. Працевлаштуватися в обласному центрі простим спеціалістам практично нереально.
Завідувачка Тернопільського районного відділу освіти Марія Краковецька заспокоює: у Мар’янівці створять навчально-виховний комплекс із збереженням початкової школи, а старшокласників довозитимуть до Настасівської одинадцятирічки. Ось тільки зі шкільними автобусами у районі проблема: з необхідних восьми є чотири. А відстань між школами — 13 кілометрів.
«Рекордсмени» з наповнюваності класів у Тернопільському районі три початкові школи, де навчається 7—9 дітей. Тутешні громади не дали згоди на їх ліквідацію.
Деякі заклади категорично не можна закривати
На Тернопільщині чи не найбільше малокомплектних шкіл.
— Цього року тимчасово зупинено навчання у 18 школах І ступеня і у двох І—ІІ ступенів, — розповідає Оксана Піхурко. — Керівники райвідділів освіти провели колосальну роботу з громадами. Набагато легше переконувати людей, якщо є добротні дороги, достатньо шкільних автобусів. Чимало батьків не проти відправити дітей на навчання до райцентру, якби там були пришкільні інтернати...
Інколи обставини стають найкращим аргументом. У початковій школі села Іванківці Зборівського району навчалися з десяток учнів. Одна вчителька зламала руку. Інша вчилася заочно і треба було їхати на сесію. Усі спроби залучити на роботу пенсіонерів були марні. Дітей змушені були возити у село Чернихів, де є гарна школа і автобус. Малеча тут обідала, готувала уроки, залучалася до цікавих шкільних заходів. І коли знову запрацювала початкова в Іванківцях, батьки не захотіли забирати дітей з сусідньої школи.
— Ми не ставимо за мету ліквідувати всі малокомплектні школи, —пояснює Оксана Віталіївна. — В області є населені пункти, де цього категорично не можна робити. Кілька років я вчителювала у селі Перепельники Зборівського району. Дорога до нього взимку вельми проблемна. Трапляється, сніги відрізають село від світу на кілька тижнів. У цьому разі довозити дітей означає ризикувати їхнім життям. На це ніхто не піде. Але здебільшого це можна робити безболісно. На жаль, багато батьків чинять, як вигідно їм, а не дітям. Школа під боком — клопотів менше. А яка там якість навчання — не переймаються.
Тернопільська область.
Фото автора.
Цифри
В області функціонує 64 школи І ступеня з наповнюваністю 10 і менше учнів, 69 шкіл І—ІІ ступенів з наповнюваністю 40 і менше учнів, 44 школи І—ІІІ ступенів, де навчається менш як сто дітей.
