Фільм під такою назвою презентував у Кіровограді голова благодійного фонду «Добротвір» Андрій Малик. Знімали стрічку під час поїздки представників благодійного фонду народного депутата Станіслава Березкіна «Добротвір» до зони бойових дій на сході України. Комплекти сучасної уніформи, берці, рації з гарнітурами, вишиванки та натільні хрестики, телефонні картки, харчі були доставлені просто на передову. Це зроблено на прохання батьків та дружин солдатів. Вони й стали першими глядачами розширеної версії фільму (в якій, на відміну від призначеної для широкої публіки, можна побачити обличчя бійців 3-го окремого полку спецпризначення, почути їхні звернення та побажання, адресовані сім’ям).
Цікавою виявилася не лише сама стрічка, а й те, що залишилося поза кадром. І про що журналістам розповів на презентації Андрій Малик.
Історія з доставкою українським військовим з Кіровограда гуманітарного вантажу стала обростати цікавими подробицями від початку, з липня. Військові з третього окремого полку спецпризначення просили привезти необхідні їм речі та продукти просто до військової частини. Під час телефонних перемовин, які, до речі, здійснюються за допомогою спеціальної програми (інакше вони глушаться), відчувалося, що бійці багато не договорюють. Рідні дедалі більше хвилювалися й наполягали — якщо хочете допомогти хлопцям, передайте вантаж з рук у руки.
Тим часом військове керівництво переконувало — немає жодної необхідності добиратися аж у зону розташування полку. Мовляв, бійці повністю забезпечені всім необхідним, а все передане їм на головну базу в Ізюмі відразу ж буде доставлене літаком у розташування полку.
Як стало відомо пізніше, ніякий літак жодного разу за весь час перебування частини в зоні бойових дій там не з’являвся. Мало того, бійці спецпідрозділу «не на камеру» висловлювали переконання, що адресна допомога часто чомусь «не знаходить» адресатів. Або ж доходить до них не в повному обсязі.
Тож, всупереч запевненням і вмовлянням командування, свідомі свого обов’язку перед бійцями, які проливають кров і гинуть за рідну землю, працівники фонду на завантаженому мікроавтобусі вирушили до земляків на передову.
Важко сказати, чому найбільше були раді військові. На перший погляд — берцям, адже взуття солдатів вимагало негайної заміни. А як виявилося згодом — дитячим малюнкам, національним прапорам, освяченим вишиванкам та натільним хрестикам.
...Щойно полк прибув у зону дислокації, військові подбали про заходи безпеки. Зокрема й про взяття під охорону Амвросіївської школи-інтернату. Адже достатньо проникнення сюди кількох озброєних бойовиків, щоб діти-сироти стали заручниками й живим щитом для бандитів. Як у воду дивилися.
Невдовзі, за наказом самопроголошеного прем’єра «ДНР» Олександра Бородая та за сприяння представника управління освіти Донецької ОДА, дітей взялися вивезти в Росію. Найбільше бійців здивувало, що наказ погоджено в управлінні освіти ОДА, а для його виконання «деенерівці» з’явилися до інтернату в супроводі міліціонерів обласного управління МВС. Спецпризначенці перешкодили цьому злочину та допомогли евакуювати дітей до Запорізької області.
Наші військові — справжні професіонали. У цьому пересвідчилися працівники фонду. Скрізь у зоні АТО їх охороняли та вели невидимі захисники. А в зоні дислокації батальйону благодійників чекали вражаючі зустрічі зі справжніми військовими професіоналами.
Один із подарованих прапорів воїни-кіровоградці повернули землякам, назад, до Кіровограда, але вже зі своїми побажаннями. Він став однією з реліквій обласного краєзнавчого музею. А фільм уже транслюється на кіровоградському обласному телебаченні.
На знімках: кадри з фільму.
Голова фонду «Добротвір» Андрій Малик.
Фото автора.
Пряма мова
Те, що ми бачимо по телевізору і чуємо по радіо, відрізняється від того, що реально там відбувається. Через засекреченість операції багато кадрів не ввійшло в фільм, але після закінчення війни, коли гриф секретності буде знято, ми покажемо його в повному обсязі.
Андрій Малик, голова фонду «Добротвір».
